(Трохи про концерт 13 червня).
Коли ми з Дашею
приїхали в залі було небагато людей. У мене виникла гірка думка, що концерта не
буде. Або, що значно гірше, він відбудеться, але з сотнею людей в залі (включно
з охороною). Але не пройшло і двадцяти хвилин, як в залі назбиралась пристойна
кількість людей. Звичайно не стадіон, на яких Галлахерів бачити звичніше, але з врахуванням всіх інших обставин (місце проведення, невисоку популярність самого Ноеля) - це була пристойна кількість.
До того ж якби
глядачів було більше, то я б не помітив Бориса Гребенщікова, який перед своїм
виступом прийшов послухати трохи музики ) Ми бачили як БГ пройшов крізь зал та
підійшов до охорони біля сцени. „БГ на розігріві? Чи може спільний виступ?
Нісенітниці!” – подумав я, хоча інша частина мене, казала, що це було б цікаво.
БГ, поговоривши з охороною повернувся в зал, та став за майданчиком звуко- та
світло-техників. Він був „немногословен и прост”, в чорній куртці, чорних
штанях, та сонцезахисних (помаранчевих?) окулярах. Оскільки на концерт прийшла
свідома публіка вже за декілька хвилин біля БГ утворилась черга з бажаючих сфотографуватись
та отримати автограф. Ваш покірний кореспондент не наважився підійти. Гадаю,
Гребенщіков так би і простояв весь вечір роздаючи автографи, якби в залі
нарешті не згасло світло і на сцену вийшли...
