Перегони

 

Тиждень тому надіслав свої малюнки до трьох редакцій дитячих журналів. Відповіли з одного, але попросили намалювати їх персонажів, щоб перевірити мою профпригодність. Ось такий малюнок з того вийшов. 

Не знаю чим завершиться історія, але досвід цікавий ) Давно я стільки не малював )

З різдвом! )

Мода

- Я знав, що мені пасуватиме ця футболка.

- Так, любий. Але це моя футболка.

Іллюстрація до статті "Знайти справжнього Яценюка"

(запис не має продовження)

Знайшов цікаву та розумну статтю про те звідки беруться ідеї і як робиться редакторська іллюстрація (editorial illustration). Мені сподобався метод і я вирішив спробувати його сам.
Піддослідною мишою стала стаття "Знайти справжнього Яценюка" на Українській Правді. Матеріал про дивні речі, які відбувались на цьому тижні з представництвом Арсенія Яценюка в інтернтеі, зокрема на Twitter.
Що з того вийшло - ви бачите.
Гарних вихідних!
:)

Тиждень малюнків. У вівторок було пиво

(цей запис не має продовження)

Ледь встиг до півночі. Звичайно мені далеко до Попелюшки, та й малюнки - не кришталеве взуття. Але принцип - це головне. Отож вівторок та зустріч у парку.





















"...а йому і кажу: нема у вас методів на Костю Соприкіна!"

Тиждень малюнків. В понеділок була родина.

(цей запис не має продовження)

Цього тижня я вирішив доводити до пристойного вигляду, як мінімум по одному малюнку в день.
Це зовсім не оригінальна ідея, блоги doodle-a-day зустрічаються часто. Та штука не в оригінальності, а в дисципліні (невже, я пишу про дисципліну? Святий Пензель, як низько до чого я дожився!). З блогом, матиму додатковий стимул малювати до кінця, а не кидати на півдорозі. І яким би не був той результат - його зможе побачити кожен :)

Отож, день перший - понеділок.
















Якщо ви мене спитаєте, куди вони, то здається в кіно.

Зачекай

Тижні два тому побачив як три школяри наздоганяють маршрутку. Гадаю, не треба говорити, що я робив у залишок робочого часу :)

Трохи про політику і мистецтво

Політика може приносити не лише неприємні враження. Звичайно, важко переоцінити негативний вплив на людський організм політичних дискусій, виступів, прес-конференцій, брифінгів, заяв, офіційних заяв та екстрених повідомлень. Безумовно, трансляція обличчя відомого вітчизняного політолога (депутата, держслужбовця, журналіста, спортсмена-літературознавця – необхідне підкреслити), що ділиться своїм поглядом на актуальну політичну подію викликає стрес у телеглядача. За даними дослідів, цей стрес значно сильніший ніж, той що викликає у вас вчитель математики, чи директор вашої школи, втім, його руйнівна дія на психіку, поступається стресу який вражає вас при зустрічі з вашим вчителем математики, який став директором школи. Одним словом – політика дуже небезпечна річ. Втім у неї є й гарна сторона.
Наприклад, перманентні вибори до різних органів влади дають можливість заробітку тим молодим людям, які ще не визначились із професійними уподобаннями. Скільки випускників гуманітарних факультетів заробили свої перші гроші саме у передвиборних штабах! А скільки приємних романтичних спогадів залишається після нічної мандрівки незнайомим районом, де ти заблукав, розклеюючи агітаційні плакати! Вибори – це путівка в велике життя, і без політики молодість сотень тисяч юнаків та дівчат була б не такою яскравою та веселою.

Саме на веселощах я й хотів би зупинитись. Політика – це поле на якому виросли такі талановиті художники як Борис Єфімов, Кукринікси, Херлуф Бідструп, Метью Прітчет та багато сотень інших. Політична карикатура, та взагалі карикатура, може й не є окремим видом мистецтва, але її вплив на формування людини та її естетичного почуття важко недооцінити. За своїм внеском в розвиток людства політична карикатура може бути порівнянна з драмами Шекспіра, романами Достоєвського, фільмами Чапліна, піснями Білана (хто сказав, що внесок буває лише позитивним?)

And finally making long story short...

Це з The Economist, June 28^th -July 4^th , p 48. Підзаголовок статті: Gordon Brown's failure to speak to voters in a language they understand has undone him

Нажаль я не знайшов прізвища художника. Може через редакційну політику The Economist, в якому статті не підписані, (адже: The Economist is different from other publications not only because it offers a broad international perspective but also because it has no bylines. It is written anonymously, because it is a paper whose collective voice and personality matter more than the identities of individual journalists. This ensures a continuity of tradition and view which few other publications have matched), а може через власну неуважність.

А це – з іншого боку Атлантики.

Send a JibJab Sendables® eCard Today!

Рибалки та інші несерйозні типи

Тип номер 1. Рибалка.



















Тип номер 2. Добрий сусід



















Типи номер 3 та 4. Без паніки




















Тип номер 5. А ви читаєте майбутнє по долонях?