Обідня перерва / Lunch break

Замальовка на тему обідньої перерви.
У кожного вона різна )

Гілберт Честертон та його переклад

Вчора опублікував переклад першого розділу книги Честертона «Чарльз Діккенс», «Діккенс та його епоха». Дуже радію з того, що нарешті це зробив, бо маю довгу історію знайомства з творами ГКЧ, та відносно коротшу історію перекладу цього тексту.

Перше, що я прочитав Честертона були його детективні історії з синього тома «Библиотеки приключений», який з ним розділив з Едгар По. Мене дуже лякали деякі з його оповідань, тому я довгий час намагався не перечитувати перед сном «Прокляту книгу», де люди зникали, лише відкривали загадкову книгу, похмуру «Зламану шпага» із страшним вбивством генерала Сен-Клера, чи «Прокляття родини Дануей» (це вже з іншої збірки), де події розгортались в замку, а вбивство було скоєне в темній кімнаті з потаємним ходом.

З часом мені, моя цікавість змістилась від просто страшних детективних історій, до парадоксів, одного з головних механізмів оповідань Гілберта Честертона. Найхарактернішою в цьому плані, що, власне, стає зрозумілим вже з назви, є збірка «Парадокси містера Понда». На другому чи третьому курсі я навіть написав сценарій детективного фільму «під Честертона» – загадковий злочин з парадоксальною розгадкою. Сценарій, який я написав для знайомого, що вчився в Карпенка-Карого, так і не було реалізовано, що на мою думку, стало найбільшою катастрофою світового кінематографа того року.

А ще згодом, зрозумів, що за парадоксами, які безумовно розважають і дивують, є ще щось. Щоб описати це «щось», мені знадобиться значно більше часу, ніж можна дозволити при написанні запису до блогу. Втім, тим хто не хоче чекати на розвантаження мого розкладу, я дуже раджу почитати романи Честертона, «Наполеон Ноттінгхільский», «Людина, що була Четвергом» та «Жива-людина» (“Manalive”), «Літаюча таверна».

Що ж до перекладу, який я опублікував, то електронну англійську версія тексту я знайшов, коли ще працював в проекті «Великі Українці». Прочитавши текст вперше я дуже жалкував, що не дізнався про нього раніше. Роздуми Честертона могли б значно збагатити обговорення щодо критеріїв величі, які велись в редакції перед запуском програми. Та й без утилітарщини, текст Честертона містив багато цікавих думок про героїв, демократію, релігію та велич, які є, на мій скромний погляд, актуальними і за 100 років після публікації.

Я захотів перекласти «Діккенс та його епоха» українською одразу ж після прочитання. Але, як відомо на шляху кожної гарної справи росте тундра першочергових «ялинок». Майже три роки пройшло з дня знайомства до закінчення перекладу. Втім, повільність з якою він був зроблений аж ніяк не позначилась на якості, про що я мушу одразу ж попередити, тих, хто ризикне прочитати текст – місцями український текст leaves much to be desired з літредакторської точки зору. Втім, я все одно задоволений. Наступний переклад буде точнішим та більш літературним, а поки я просто зробив те, що давно мав зробити (і був би дуже радий отримати feedback:))

А це на останок. Малюнок і вірші Олівера Херфорда з його книги «Сповідь карикатуриста» (до речі, кажуть Херфорд автор цього жарту: The Irish gave the bagpipes to the Scotts as a joke, but the Scotts haven't seen the joke yet.)

G. K. Chesterton
When Plain Folk, such as you or I,
See the Sun sinking in the sky,
We think it is the Setting Sun,
But Mr. Gilbert Chesterton
Is not so easily misled.
He calmly stands upon his head,
And upside down obtains a new
And Chestertonian point of view,
Observing thus, how from his toes
The sun creeps nearer to his nose,
He cries with wonder and delight,
"How Grand the SUNRISE is to-night!"

Шістнадцять малюнків

Наробив різних малюнків та замальовочок за останні півтора місяці. От і викладаю фото

16 малюнків

Мене нарешті почала дратувати відсутність обєднавчої ідеї. Треба щось робити.

Ще один мій блог

Тиждень тому запустив в експлуатацію блог UK My Love (UKML). Інтерес до Великобританії виник у мене, напевно ще тоді, коли я вперше прочитав оповідання про Шерлока Холмса, а це було давненько. Тема – «Великобританія, любов моя» потребує окремого, великого запису, який я напевно зроблю, щойно відвідаю країну. А поки, намагатимусь щотижня поновлювати UKML новими записами. Вони здебільшого будуть стосуватись політики і зокрема виборів до парламенту, які відбудуться не пізніше 3 червня 2010. Якщо встигатиму – будуть матеріали і про інше – студію Томаса Хезервіка, акторські техніки шекспірівського часу, новітні алфавіти англійської мови і таке інше. Якщо ні – блог може завершиться на другому записі. Але я сподіваюсь на краще :)
Сьогодні опублікував запис про Іракське розслідування та питання, на які можливо доведеться відповідати Тоні Блеру 29 січня.

Махабхарата. Найдавніша мильна опера.

Людина яка любить свій предмет значно кращий оповідач за інших. Тому ще зі школи я надавав перевагу вчителям, а не предметам, і дуже рідко про це шкодував. Не пошкодував я й вчора, коли пішов в Розумну ресторацію на лекцію Володимира Пузія. Я вже чув його оповіді про Бродського, Галіча та замовлених покійників. Цього разу це була Махабхарата і після лекці я знову ломав собі голову, як так швидко минули дві години?

Я легко можу заблукати в індійській міфології. Про Рамаяну я знаю лише, те що потрапило до мультфільму "Sita Sings the Blues" (Чудовий мультфільм! Справді ЧУДОВИЙ!). Що ж до Махабаха-чи-як-її-там, то до вчорашнього вечора я знав лише те, що вимовити цю назву вісім разів поспіль може не кожна твереза людина. Втім, тепер я знаю значно більше.


Якщо рекламувати Махабхарату в телемагазині, вийшло б приблизно таке: "Шукаєте книгу? Тоді, дозвольте запитати, чи подобаються вам мильні опери? Справжні, оригінальні мильні опери, які тривають роками і десятиріччями? А може ви любите ви індійські фільми? Де є розлучені в дитинстві билзнюки, їх загублена, а потім знайдена матір, підступні злодіяї та благородні герої, які не навіть короткий питання "Як справи?" перетворюють на семихвилинний вокально-хореографічний номер? Якщо відповід на обидва питання так - то вісімнадцятитомне видання Махабхарати це те, що вам потрібно від Діда Мороза під ялинку. Читання "Великої історії про битву династії Бхарата" займе ваш вільний час у наступні декілька років. І до речі, унікальна пропозиція - лише сьогодні, придбавши 18 томів, ви отримуєте 19 безкоштовно!". Можливо треба трохи доробити, але якщо додати продавця у величезній шапці, величезними кульчиками у вухах та чорними вусами - вийде дуже пристойно.

Коротко (коротко про епос в 92 000 вірішв - в цьому є іронія, чи не так), то Махабхарата чи "Велика історія про династію Бхарата" оповідає про боротьбу двох гілок царської фамілії, Кауравів та Пандавів, за трон царства Хастінапура. Хоча Каурави старша родина, старійшина їх роду, Дурьйодхана молодший за старшого в роді Пандавів Юдіштру. Боротьба завершується великою битвою під Курукшетрою, в якій беруть участь майже всі народи Давньої Індії, та ще декілька десятків народів з околиць. Перемога дістається Пандавам. Втім останнє, що сказали про битву під Курукшетрою древні індійці обговорюючи поточні новини було "Що не кажи, а Пандави перемогли чисто" - родич в цій битві пішов на родича, учень на вчителя, батько на сина. Конфлікт цінностей сильно зіпсував карму переможців і вони закінчили майже так само погано, як і переможені.

Але це коротко. Це без оповіді про гру в кості на царство та принців, про дванадцятирічне перебування у лісі та ще рік невпізнанними Пандавів, про майстра стрільби з лука Бхішму, який стріляє обертаючись на місці, великий воїн Дрона, про сліпого царі, про сарі, які не можна розматати до кінця і про все інше, про що розповідав вчора Володимир Пузій.
Напевно, двох годин замало аби переповісти всю Махабхарату, але цілком достатньо, аби зацікавити і дати поживу для роздумів. А хіба не для цього створено Розумну ресторацію?

Імажинариум др-а Парнаса

2010 обіцяв бути врожайним на гарні фільми. І він ним таки став. За перший тиждень нового року я подивився три запланованих до перегляду кіна, і думав впасти у сплячку до берзня і "Аліси..." Але моїм планам не судилося бути втіленими, бо вже 4 лютого в Україні виходить "Імажинаріум Др-а Парнаса".

«Ура! Заработало!»

Здається скінчились мої проблеми з розрахунками по Інтернету за допомогою кредитної карти. Як виявилось треба було лише встановити ліміт на щоденні операції в мережі більший за 0, після чого можна загортатись в павутиння електронної комерції до повного спустошення рахунку. Я правда радий. Звичайно, було б чудово, якби хтось пояснив цю деталь трохи раніше, місяці чотири тому, але краще запізно ніж ніколи.

За два-три дні відкриється доступ до архівів та аудіо-примірників The Economist. А поки я придбав місячний абонемент до електронної бібліотеки Questia, до розділу «Література». Там тисячи книг та журнальних статей серед яких можна зустріти “Acting Shakespeare”, «Margin Released: A Writer's Reminiscences and Reflections» Бойтона Прістлі, чи таку собі книжку «English Pronunciation in the Eighteenth Century». І коли я запитаю вас "Ну, хіба це не чудово?", то не зможу з вами не погодитись. Так, це чудово!

Вітальна листівка 2.

Кінець і початок року позначений не лише державними та церковними святами, але й днями народження друзів родини. Ще одна вітальна листівка, для Віктора Шкуріна, режисера-документаліста, батькового коллеги.

Тепер, воно мені трохи схоже на іллюстрацію з пілотного числа журналу "Пізнайка". Але чесно - джерело натхнення було зовсім іншим :)

Вiтальна листiвка

Вчора був день народження у друга родини Михайла Шевченка. Вiн художник, графiк, а ще директор Музею сучасного образотворчого мистецтва. Тож на майже ювiлей ми з татом зробили таку вiтальну листiвку. Правда реальний розмiр листiвки - 290х290, але це тому що вiд щирого серця :)



Вiршi татковi, все iнше моє :)

Мої проблеми з The Economist

Засмучений.
Вже четвертий мiсяць не виходить оплатити пiдписку на The Economist. Я змiнив двi картки, два банки та замордував питаннями чотирьох банкiвських клеркiв. Марно. Центр пiдписки The Economist продовжує надсилати листи з повiдомленням, що вони не можуть зняти грошi з моєї картки... Звичайно, є i свiтла сторона, адже прийшли майже всi номери, що входили в мою пiдписку i я не заплатив за них анi євроцента. Втiм, це не вiтшає. Я i надалi хочу отримувати вiд 100 до 120 сторiнок "of wordly wisdom" щотижня, не кажучи вже про доступ до он-лайн архiвiв (особливо цiкавим менi здається роздiл про англiйську мову). Тому маю шукати якихось iнших способiв заплатити за пiдписку. Еххх... А цього тижня вийшов щоквартальний огляд технологiй...

Грудневі малюнки

Дюжини дві нових малюнків з альбома. Нічого особливого, просто нагадування (і читачам, і собі) що є ще порох у порохівницях та графіт у олівці. Надихався старими дитячими книжками та двома картинами голландців. Тільки не питайте де голландці, бо певний, навіть вони б себе не впізнали.

Сонет. Бiлий, як туман у листопадi.

Був листопад. Був вечiр. Був туман,
Який сховав у мiстi всi будинки.
Шукаючи в туманi рiднi дверi
В той день я заблукав в чужий квартал.

Серед примар будiвель i дерев
Побачив неймовiрну я картину -
Iз вiддзеркаленням своїм в вiтринi
Приватний охоронець розмовляв.

Доводив щось вiн. Пристрасно махав
Собi запясток ризикуючи зламати.
Аж раптом iз-за скла “Миколо, досить!
Не дiставай мене - вартуй обмiнник!

Та звiльни вiконце - через тебе
Не бачать люди грошi, де мiнять!”

:)

Розумна ресторацiя i Великий Вибух

Субота – чудовий день, незалежно вiд сезону, особливо така субота як сьогоднi. Свiжий номер The Economist, новий тютюн, улюблений фiльм з серiї про Гаррi Поттера, з гипогрифом, мапою Мародера та ветрувiйським вовкулакою.
А ще сьогоднi я пiшов на вiдкриття “Розумної ресторацiї”. Мої знайомi створили заклад в якому за чаєм, кавою та солодким можна послухати цiкаве "фараонових змiй", схiднi бойовi мистецтва, вплив перекладу на сприйняття звичайних речей, та багато-багато-багато iншого. Не буду витрачати знакiв. Кому цiкаво - дивiться тут.
Сьогоднi оповiдь була про науковi теорiї походження всесвiту та їх сприйняття християнськими церквами. Спочатку мене напружила тема - я дуже не люблю сектанство в будь-якому виглядi. Втiм, мої побоювання виявились марними. Оповiдь була про стосунки науки i церкви, а не про питання вiри. Щодо походження всесвiту - в школi нам не не викладали астрономiї, а в унiверситетi я знаходив бiльш цiкавi речi нiж лекцiї з космологiї та космогонi. Щодо вiдносин науки та церкви, я знав лише, що вони були складними для вчених. Наприклад, для Бруно.
Звичайно, за пiвтори години неможливо наздогнати шкiльний/унверiвський курс. Але цього часу цiлком достатньо аби розiгрiти мiзки, бо “палива” було предостатньо. Уявлення про всесвiт давньогрецьких мудрецiв та Аристотеля, система Птоломея i що власне зробив Копернiк, що таке Великий Вибух i чому цю теорiю спочатку вподобав, а потiм розлюбив, папа Пiй ХII. А ще трохи про ентропiю, суперечки мiж креоцiонiстами та про те, чому буддiстам та мусульманам нема дiла до динозаврiв.
Окремо слiд сказати про флiп-чарт, на якому Валентин iлюстрував свою оповiдь. Вiн не витирав позначки, цифри та схеми, а писав новi на вiльному мiсцi. За пiвтори години на дошцi не було вiльного мiсця вiд позначок, i нагадувала наш всесвiт за двi секунди пiсля Великого Вибуху.
Я вже давно, мабуть з унiверу не отримував такого задоволення вiд того, що мiг слухати, задавати питання i сперечатись. Давно голова не працювала в такому приємному напрямку. Було цiкаво. Було кльово.
I це ще не все на цю субботу. На столi лежить The Way We Live Now, в айподi вiсiм струних концертiв Моцарта, i ще двi незакiнчених партiї в шахи чекають на Facebook.
Всiм гарного уiкенда!

Реклама в The Economist

Ну хіба не чудово, коли розвідка дає рекламу (дотепну рекламу) в газеті? Ось текст рекламного оголошення, розміщеного у The Econimist MI6 (SIS), Секретна розвідувальна служба Великобританії:
"WHERE ELSE COULD YOU DELIVER INTELLIGENCE TO WHITHALL, PROTECT YOUR COUNTRY AND PRETEND YOU HAD A BORING DAY AT THE OFFICE?"
Полагоджу сканер - прикріплю саму рекламу.
А для тих хто зацікавився пропозицією, гляньте сюди - http://mi6officers.co.uk/. Втім, аби претендувати на роботу, ви маєте бути британцем, :)

Екскурсія Китаєвою пустинню

Повернувся з чудової екскурсії Китаєвою пустинню, яку організував Цікавий Київ. Отримав купу задоволення! Не завадив навіть дощ, який життєрадісні метеорологи назвали корокточасним.

Окрім дивовижної екскурсії, яку провів Анатолій Трофимович Халепо, я мав на одну причину більше бути радим, що я поїхав. Ще позавчора про Китаєво та Корчувате я знав, що вони знаходяться десь "там", можливо в південному напрямку і сьогоднішня поїздка значно розширила мої горизонти :) Але окрім цієї, безумовно важливої інформації, я дізнався, що монахи в Китаєво побудували печери там, де за києворуських часі стояла земляна буцигарня; що на межі володіннь росли дерева штучно-незвичної форми (таке як на 3му фото), аби давнім туристами було легше зорієнтуватись; що на пагорбах Китаєва збереглось понад 400 курганів та багато чого іншого. А навколо - чарівні пруди з качками, височенні пагорби і загадковий ліс. Для повного задоволення не вистачало лише термоса з чаєм та чогось шоколадного. Втім все це можна було вдосталь знайти у Мономасі трохи пізніше. (Взагалі-то за 5 годин; сама екскурсія тривала 4 години). 

На згадку про Китаєво залишилось трохи фото, які я тут викладаю, та небагато глини, рівноросоділеної по одежі, чоботях та рюкзаку і яку я пішов відпирати :)