Nowhere Boy

Подивився чудовий фільм Nowhere Boy / Стати Джоном Леноном.

Це не біопік про народження зірки. Можливо такий варто створити, але, гадаю, будь-якого фільму буде замало, що розповісти про Бітлз.

Nowhere Boy - історія про хлопця, якого в виховувала тітка і який познайомився з власною матірю лише у 16 років. Чи вдастья йому порозумітись з жінкою, яка залишила його ще дитиною? Чи зможе він зберегти стосунки із своєю стриманою та владною тіткою?
Порадів з Томаса Сангстера, який грав Пола Макартні, з Maggie May, з гумору "для четвертого класу", та епізоду коли п'яний Джон намагається поцілувати дівчину на вулиці, а подруга відтягує дівчину і каже на адресу Джона "He's a loser". "Когда б вы знали из какого сора"...
Дуже тепла і приємна картина. Раджу всім, незалежно від ставлення до Бітлз. Гадаю, навіть, більше задоволення отримають ті хто до Бітлів не дуже. Бо постійне порівняння актора Аарона Джонсона з Леноном - "схожий - не схожий, схожий - не схожий, тут схожий, а тут зовсім не він час від часу відволікає від картини.

Мій сайт – Центрально-Європейське життя

Приблизно місяць тому я запустив сайт Центрально-Європейське життя. Невибаглива назва доволі точно передає суть – ЦЄ Життя про те, що відбувається в країнах Центральної Європи – в політиці, культурі, економіці, суспільстві, регіонах.

Ідея створити такий сайт виникла у мене минулого року, після відрядження до Словаччини. Я тоді зрозумів, що досить мало знаю про життя країни. Точніше нічого не знаю, крім того що столиця Словаччини – Братислава і що класний художник/карикатурист/ілюстратор Shooty – словак. Мої знання про Чехію, Польщу та Угорщину були приблизно на тому ж рівні. І мені прийшло в голову, що було б непогано, якби існувало якесь джерело інформації про життя регіону. Про новини, про те, що відбувається в регіонах, про те як і чим живуть люди, які обіцянки виконують політики, які вистави йдуть у театрах. Список можна продовжувати ще довго, але якщо його скоротити до пристойних розмірів, вийде «про життя».

Помріявши на цю тему доволі довго, я з подивом виявив, що ніхто не читає моїх думок, і такого сайту не створено. Існують російськомовні версії чеських, польських, угорських, словацьких новинарних сайтів. Але вони присвячені лише окремим країнам і розкидані по мережі. Існують випуски теленовин, але редактори орієнтуються або на гучну подію, і чим (далі вона відбулась – тим гучнішою має бути), або на таку, яка пов’язана з Україною. Їх логіка цілком зрозуміла, але на моє переконання, така подача матеріалу створює дещо обмежену картину світу. Зрозумівши, що нема звідки чекати на допомогу, я вирішив створити омріяний ресурс сам.

І створив.

Зараз ЦЄ Життя є дайджестом новин. Головна причина вибору такого жанру – певна обмеженість можливостей робочого колективу сайту, до якого входить одна особа. Тож, якщо ви помітите гмаратичну помиклу у написнанні чи фактажі – будь-ласка повідомте про це. Сподіваюсь, згодом (може раніше) колектив буде розширено, і тоді можна буде урізноманітнити теми. Поки сайт має дві мовні версії – українську і російську. На сайті щодня публікується 1-2 записи-новини, що стосуються політики, культури, економіки, суспільства чи регіонів. Наразі, охоплено Польщу, Словаччину та Чехію. Протягом двох тижнів буде включено і Угорщину. Приблизно в цей же терміни почнуть з’являтись оригінальні матеріали.

Отож ласкаво прошу до ЦЄ Життя.

Буду радий вашим коментарям та пропозиціям по удосконаленню сайту.

Якщо ж ви надумаєте поширити інформацію про сайт серед друзів та знайомих - не зволікайте і не соромтесь це зробити :)

Батьки та діти

Сьогодні дорогою додому побачив цю картину. В робочий день, батько несе доньку на плечах, а схопившись за голову батька, роздивляється навкруги. З обличчя батька, та поведінки дівчинки було видно, що така прогулянка для них - звичайне діло. Краса! Вони просились намалюватись :)

І ще один жираф

Останній малюнок з недільної жирафоманії.
Маскарад

І знову трошки замальовок з блокноту :)

Ще трохи замальовок з блокноту

Три жирафи

Сьогодні в "Розумній ресторації" був день Жирафів.

Чудова ідея і організатори провели надзвичайно гарну роботу. Отримав купу задоволення. І, зрозуміло, зробив декілька жирафів.

А фотозвіти з події можна подивитись тут і тут і головне тут.

Напівкомікс.

Не можна показувати незавершену роботу. Це неповага до глядача, це погана прикмета і взагалі такий вчинок негативно впливає на карму. Але я нічого не можу з собою зробити. Гадаю за найближчі дні домалюю текст та "спецефекти" і тоді повішу замість напівфабриката "оригінал" ). Сподіваюсь до того моменту полагодити сканер.

Обідня перерва / Lunch break

Замальовка на тему обідньої перерви.
У кожного вона різна )

Гілберт Честертон та його переклад

Вчора опублікував переклад першого розділу книги Честертона «Чарльз Діккенс», «Діккенс та його епоха». Дуже радію з того, що нарешті це зробив, бо маю довгу історію знайомства з творами ГКЧ, та відносно коротшу історію перекладу цього тексту.

Перше, що я прочитав Честертона були його детективні історії з синього тома «Библиотеки приключений», який з ним розділив з Едгар По. Мене дуже лякали деякі з його оповідань, тому я довгий час намагався не перечитувати перед сном «Прокляту книгу», де люди зникали, лише відкривали загадкову книгу, похмуру «Зламану шпага» із страшним вбивством генерала Сен-Клера, чи «Прокляття родини Дануей» (це вже з іншої збірки), де події розгортались в замку, а вбивство було скоєне в темній кімнаті з потаємним ходом.

З часом мені, моя цікавість змістилась від просто страшних детективних історій, до парадоксів, одного з головних механізмів оповідань Гілберта Честертона. Найхарактернішою в цьому плані, що, власне, стає зрозумілим вже з назви, є збірка «Парадокси містера Понда». На другому чи третьому курсі я навіть написав сценарій детективного фільму «під Честертона» – загадковий злочин з парадоксальною розгадкою. Сценарій, який я написав для знайомого, що вчився в Карпенка-Карого, так і не було реалізовано, що на мою думку, стало найбільшою катастрофою світового кінематографа того року.

А ще згодом, зрозумів, що за парадоксами, які безумовно розважають і дивують, є ще щось. Щоб описати це «щось», мені знадобиться значно більше часу, ніж можна дозволити при написанні запису до блогу. Втім, тим хто не хоче чекати на розвантаження мого розкладу, я дуже раджу почитати романи Честертона, «Наполеон Ноттінгхільский», «Людина, що була Четвергом» та «Жива-людина» (“Manalive”), «Літаюча таверна».

Що ж до перекладу, який я опублікував, то електронну англійську версія тексту я знайшов, коли ще працював в проекті «Великі Українці». Прочитавши текст вперше я дуже жалкував, що не дізнався про нього раніше. Роздуми Честертона могли б значно збагатити обговорення щодо критеріїв величі, які велись в редакції перед запуском програми. Та й без утилітарщини, текст Честертона містив багато цікавих думок про героїв, демократію, релігію та велич, які є, на мій скромний погляд, актуальними і за 100 років після публікації.

Я захотів перекласти «Діккенс та його епоха» українською одразу ж після прочитання. Але, як відомо на шляху кожної гарної справи росте тундра першочергових «ялинок». Майже три роки пройшло з дня знайомства до закінчення перекладу. Втім, повільність з якою він був зроблений аж ніяк не позначилась на якості, про що я мушу одразу ж попередити, тих, хто ризикне прочитати текст – місцями український текст leaves much to be desired з літредакторської точки зору. Втім, я все одно задоволений. Наступний переклад буде точнішим та більш літературним, а поки я просто зробив те, що давно мав зробити (і був би дуже радий отримати feedback:))

А це на останок. Малюнок і вірші Олівера Херфорда з його книги «Сповідь карикатуриста» (до речі, кажуть Херфорд автор цього жарту: The Irish gave the bagpipes to the Scotts as a joke, but the Scotts haven't seen the joke yet.)

G. K. Chesterton
When Plain Folk, such as you or I,
See the Sun sinking in the sky,
We think it is the Setting Sun,
But Mr. Gilbert Chesterton
Is not so easily misled.
He calmly stands upon his head,
And upside down obtains a new
And Chestertonian point of view,
Observing thus, how from his toes
The sun creeps nearer to his nose,
He cries with wonder and delight,
"How Grand the SUNRISE is to-night!"

Шістнадцять малюнків

Наробив різних малюнків та замальовочок за останні півтора місяці. От і викладаю фото

16 малюнків

Мене нарешті почала дратувати відсутність обєднавчої ідеї. Треба щось робити.

Ще один мій блог

Тиждень тому запустив в експлуатацію блог UK My Love (UKML). Інтерес до Великобританії виник у мене, напевно ще тоді, коли я вперше прочитав оповідання про Шерлока Холмса, а це було давненько. Тема – «Великобританія, любов моя» потребує окремого, великого запису, який я напевно зроблю, щойно відвідаю країну. А поки, намагатимусь щотижня поновлювати UKML новими записами. Вони здебільшого будуть стосуватись політики і зокрема виборів до парламенту, які відбудуться не пізніше 3 червня 2010. Якщо встигатиму – будуть матеріали і про інше – студію Томаса Хезервіка, акторські техніки шекспірівського часу, новітні алфавіти англійської мови і таке інше. Якщо ні – блог може завершиться на другому записі. Але я сподіваюсь на краще :)
Сьогодні опублікував запис про Іракське розслідування та питання, на які можливо доведеться відповідати Тоні Блеру 29 січня.

Махабхарата. Найдавніша мильна опера.

Людина яка любить свій предмет значно кращий оповідач за інших. Тому ще зі школи я надавав перевагу вчителям, а не предметам, і дуже рідко про це шкодував. Не пошкодував я й вчора, коли пішов в Розумну ресторацію на лекцію Володимира Пузія. Я вже чув його оповіді про Бродського, Галіча та замовлених покійників. Цього разу це була Махабхарата і після лекці я знову ломав собі голову, як так швидко минули дві години?

Я легко можу заблукати в індійській міфології. Про Рамаяну я знаю лише, те що потрапило до мультфільму "Sita Sings the Blues" (Чудовий мультфільм! Справді ЧУДОВИЙ!). Що ж до Махабаха-чи-як-її-там, то до вчорашнього вечора я знав лише те, що вимовити цю назву вісім разів поспіль може не кожна твереза людина. Втім, тепер я знаю значно більше.


Якщо рекламувати Махабхарату в телемагазині, вийшло б приблизно таке: "Шукаєте книгу? Тоді, дозвольте запитати, чи подобаються вам мильні опери? Справжні, оригінальні мильні опери, які тривають роками і десятиріччями? А може ви любите ви індійські фільми? Де є розлучені в дитинстві билзнюки, їх загублена, а потім знайдена матір, підступні злодіяї та благородні герої, які не навіть короткий питання "Як справи?" перетворюють на семихвилинний вокально-хореографічний номер? Якщо відповід на обидва питання так - то вісімнадцятитомне видання Махабхарати це те, що вам потрібно від Діда Мороза під ялинку. Читання "Великої історії про битву династії Бхарата" займе ваш вільний час у наступні декілька років. І до речі, унікальна пропозиція - лише сьогодні, придбавши 18 томів, ви отримуєте 19 безкоштовно!". Можливо треба трохи доробити, але якщо додати продавця у величезній шапці, величезними кульчиками у вухах та чорними вусами - вийде дуже пристойно.

Коротко (коротко про епос в 92 000 вірішв - в цьому є іронія, чи не так), то Махабхарата чи "Велика історія про династію Бхарата" оповідає про боротьбу двох гілок царської фамілії, Кауравів та Пандавів, за трон царства Хастінапура. Хоча Каурави старша родина, старійшина їх роду, Дурьйодхана молодший за старшого в роді Пандавів Юдіштру. Боротьба завершується великою битвою під Курукшетрою, в якій беруть участь майже всі народи Давньої Індії, та ще декілька десятків народів з околиць. Перемога дістається Пандавам. Втім останнє, що сказали про битву під Курукшетрою древні індійці обговорюючи поточні новини було "Що не кажи, а Пандави перемогли чисто" - родич в цій битві пішов на родича, учень на вчителя, батько на сина. Конфлікт цінностей сильно зіпсував карму переможців і вони закінчили майже так само погано, як і переможені.

Але це коротко. Це без оповіді про гру в кості на царство та принців, про дванадцятирічне перебування у лісі та ще рік невпізнанними Пандавів, про майстра стрільби з лука Бхішму, який стріляє обертаючись на місці, великий воїн Дрона, про сліпого царі, про сарі, які не можна розматати до кінця і про все інше, про що розповідав вчора Володимир Пузій.
Напевно, двох годин замало аби переповісти всю Махабхарату, але цілком достатньо, аби зацікавити і дати поживу для роздумів. А хіба не для цього створено Розумну ресторацію?

Імажинариум др-а Парнаса

2010 обіцяв бути врожайним на гарні фільми. І він ним таки став. За перший тиждень нового року я подивився три запланованих до перегляду кіна, і думав впасти у сплячку до берзня і "Аліси..." Але моїм планам не судилося бути втіленими, бо вже 4 лютого в Україні виходить "Імажинаріум Др-а Парнаса".

«Ура! Заработало!»

Здається скінчились мої проблеми з розрахунками по Інтернету за допомогою кредитної карти. Як виявилось треба було лише встановити ліміт на щоденні операції в мережі більший за 0, після чого можна загортатись в павутиння електронної комерції до повного спустошення рахунку. Я правда радий. Звичайно, було б чудово, якби хтось пояснив цю деталь трохи раніше, місяці чотири тому, але краще запізно ніж ніколи.

За два-три дні відкриється доступ до архівів та аудіо-примірників The Economist. А поки я придбав місячний абонемент до електронної бібліотеки Questia, до розділу «Література». Там тисячи книг та журнальних статей серед яких можна зустріти “Acting Shakespeare”, «Margin Released: A Writer's Reminiscences and Reflections» Бойтона Прістлі, чи таку собі книжку «English Pronunciation in the Eighteenth Century». І коли я запитаю вас "Ну, хіба це не чудово?", то не зможу з вами не погодитись. Так, це чудово!

Вітальна листівка 2.

Кінець і початок року позначений не лише державними та церковними святами, але й днями народження друзів родини. Ще одна вітальна листівка, для Віктора Шкуріна, режисера-документаліста, батькового коллеги.

Тепер, воно мені трохи схоже на іллюстрацію з пілотного числа журналу "Пізнайка". Але чесно - джерело натхнення було зовсім іншим :)