Сімейна ворожнеча...

(запис не має продовження)

...або змагання у перетягуванні еспандера.

До скарбниці хаусманії.

Affettuoso
«В дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах моей родины, - ты один мне поддержка и опора, руководитель отделения диагностической медицины в госпитале Принстон-Плейнсборо, доктор Грегори Хаус! Не будь тебя - как не впасть в отчаяние при виде того, что совершается дома?»

Берегиня горищ та дахів.

(цей запис не має продовження)

Моїм друзям Алі та Сашку присвячується.




















"Руфери, стережіться! Бабуля йде!"

Тиждень малюнків. У середу був футбол.

(цей запис не має продовження)
Саме так - у середу був футбол. Тому публікую малюнок вже після опівночі. Гадаю найсуворіша фея, пробачила б таке маленьке запізнення через таку поважну причину.

















Музикою навіяло :)
А взагалі - Шахтар - чемпіон!

(UPD
А людей на малюнках стає все менше і менше. Позавчора - 4, вчора - 2, сьогодні 1...)

Тиждень малюнків. У вівторок було пиво

(цей запис не має продовження)

Ледь встиг до півночі. Звичайно мені далеко до Попелюшки, та й малюнки - не кришталеве взуття. Але принцип - це головне. Отож вівторок та зустріч у парку.





















"...а йому і кажу: нема у вас методів на Костю Соприкіна!"

Тиждень малюнків. В понеділок була родина.

(цей запис не має продовження)

Цього тижня я вирішив доводити до пристойного вигляду, як мінімум по одному малюнку в день.
Це зовсім не оригінальна ідея, блоги doodle-a-day зустрічаються часто. Та штука не в оригінальності, а в дисципліні (невже, я пишу про дисципліну? Святий Пензель, як низько до чого я дожився!). З блогом, матиму додатковий стимул малювати до кінця, а не кидати на півдорозі. І яким би не був той результат - його зможе побачити кожен :)

Отож, день перший - понеділок.
















Якщо ви мене спитаєте, куди вони, то здається в кіно.

В від ВИБУХУ

(цей запис не має продовження)

Салют 9го травня.

Чарівний кліп

(запис не має продовження, не тисніть на "Читати далі")

Просто і дуже приємно. Дуже сподобалось.
Пісня називається "Autumn Story" гурт Firekites. А кліп намалювали Lucinda Schreiber та Yanni Kronenberg.


Firekites - AUTUMN STORY - chalk animation from Lucinda Schreiber on Vimeo.


Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Етюди (чи замальовки?)

(запис має продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

Нестачу художньої освіти треба чимось компенсувати. Наприклад я це роблю купуючи крафт (вид папіру зовні дуже схожий на той, у який колись загортали продукти), прості олівці різної форми та твердості. І нещодавна, вирішив додати до цього списку похід "на етюди". Сьогодні був перший день і ось що з того вийшло.
Етюд перший "Споглядач".


Для першого разу я вирішив піти до Софійського собору. Затишний парк, достатньо людей - що ще треба?
Етюд другий, "Дівчина вдалені".

Спочатку підходити близько до людей та їх малювати у мене не вийшло. Як і потім. Але не всі малюнки я зробив з 20 метрової відстані, як цей.

Етюд третій. "Читач та батько"

Велика складність в малюванні людей на етюдах, полягає в тому, що вони, на відміну від дерев та будівель рухаються. Тому доводилось вибирати найстатичніших відвідувачів, як от цей читач. Або просто дуже цікавих, як цей батько з дитиною.

Етюд четвертий. "Фотограф".


Просто фотограф.

Етюди п'ятий та шостий "Жінки, що сидять".
Це перша...





А це ще одна...



Ось і все що підлягало публікації. Мені дуже сподобався процес. Тому, гадаю, це не останні етюди.

Кардинал, людина з кльовою зачіскою та інші

(У цього посту є продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

Цього тижня вирішив спробувати як воно - малювати тушшю.
Ось, що з цього вийшло (наступного разу замість колнкового пензля спробую соболя).

Кардинал



Людина з кльовою зачіскою.


Цей персонаж десь вже з'являвся.

Ще одна людина яка біжить...



Фітцвільям Дарсі по дорозі додому (?)



І нарешті, людина, у якої зламалась електробритва.

Чоловік намальований з чаєм. Doodling

(Перед написаним: у цього посту є продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

У мене на робочому столі робочого комп'ютера висить шпалера з "Астерік в Британії". На ній шість бритів п'ють чай, який їм наливає рудоволоса хазяйка.
В середу під вечір мені було зовсім нічого робити, то з'явилась варіація на тему.

Наступного дня, я зрозумів, що цей хлопець може багато чого, окрім як подавати чай кішці. Насамперед він може (точніше мусить) дістати чашку



















Сьогодні я подумав, що він буде здивований, навіть трохи в розпачі, коли дізнається, що закінчився цукор...



















і заваривши чай, він буде думати, чим би його підсолодити...

















Та навіть у найскрутніший момент він не скоштує заміник цукру! Ні за що! Ні!



















Втім, він все закінчится добре, бо, як виявилось, цукор був в іншій склянці...


















Гадаю, що результат не тягне більше ніж на 3, але сама вправа дуже корисна.

Родичі в блогах

Поки хворів зробив одну добру справу - допоміг батькові створити блог. Виявилось, що старше покоління дасть фору нашому в багатьох сферах, включно з блогосферою.
По перше тато класний фотограф. А по друге - не проходить дня, аби він не опублікував пост.
http://olexandr-frolov.blogspot.com/

Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Лавсторі

Приємний мультфiльм. Навiяно свтятковим настроєм :)
Але бережiть трафiк - тривалiсть майже 10 хвилин.




Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Маленька радiсть маленького комп'ютера.

Гадаю, блоги є сумнiвним мiсцем для публiкацiї епохальних записiв. Фiлософськi ессеї, статтi що викривають та засуджують, глибиннi саморефлексiї та на диво точнi замальовки на кшталт «сьогоднi був офiгенний день» - для публiкацiї цих та багатьох iнших форм, перепрошую, самовираження, iснують iншi форм. Газети, журнали, науковi часописи, листи, поштiвки, зрештою щоденники. Менi здається, що блог — це спосiб подiлитися власними новинами з iншими. Де ти був, кого бачив, що зробив, з ким зустрiвся, що цiкавого чи особливого з тобою сталося.
Цей манiфест — лише присказка до однiєї з головних подiй вчорашнього (бо вже за десять на першу ночi) дня. В моєму маленькому АА1 запрацював LAN!!! Раптово, без попередження, без пояснення. А це значить, що для того аби пiдключитись до мережi, менi не треба шукати ВайФай у холах, кафе, бiблiотеках, на станцiях метро, вокзалах, на будмайданчиках, бiля театральних кас. Тепер достатньо лише пiдключити кабель до нетбука — i все!
Чи варто говорити, що цей запис я опублiкував з нетбука, використовуючи свою мiсцеву LAN :)

Хто роздумує прогулючись?

 

Лише періпатетик...