Старі малюнки на новому місці

Минулий місяць був наповнений ящиками, матрацами, коврами, ящиками більшого розміру, ліжками, кріслами, посудом, одежею, ящиками меншого розміру, книжками, домашньою технікою та шафами, що не пролазять в двері. Переїзд виявився дуже важкою справою, яка втім має і світлий бік. Наприклад, починаєш розуміти що змусило іудеїв вдатися до девіантних форм поведінки у пустелі. Витримати переїзд тривалістю в чотири тижні і при цьому жодного разу не зірватись неможливо, що ж говорити про сорок років.
Нарешті все. Кішка спить у кошику, рушники висять у ванній і компютер підключений до інтернету - ми переїхали. Тепер настав час розпаковувати ящики всіх розмірів та кольорів, втискувати ліжка, крісла, столи та шафи в кімнати, порушуючи при цьому всі закони планіметрії і топології, та розстилати коври і розставляти посуд. Ще місяць, десять тисяч відер і можна запрошувати гостей. А потім можна починати складатись і повертатись додому.


Я вирішив почати з найпростішого і розпакувати фотографії, які зробив перед виїздом. Це розмальовані стіни моєї кімнати. Більшість малюнків 2002 року.


1. Це сплячий будда, триголовий ведмідь, що хоче нахабно потривожити відпочинок будди і розбудити його, та орел, який зараз пояснить ведмідю, що цього робити не треба.

2. Це Мандала Юніон Джек, Дельфі, хлопець, що читає книжку, з кішкою на плечах та птах. Дивлячись на фото, зрозумів, що це більше схоже на лист паперу, наж на стіну.

3. Це, якщо я нічого не переплутав назву, сфінкс. Щирий та відкритий сфінкс, який не знає жодної загадки.

4. Це танцюючий чоловік. Роздуми на тему, що було б як би давні греки виконали кліп I Can't Dance на амфорі.

5. Це дівчина у костюмі тропічного птаха. Хоча може це - варіація на тему Мона Лізи? :)

PS

Про малюнки.
Перебираючи старі папери я знайшов свої шкільні малюнки. Перебираючи пригадував коли це було намальовано, де з якого приводу. Згадати вдалось не все. Але те що пригадав дуже сподобалось. Малюнки стали щоденником, більш потужним та цікавим ніж рукописні, які вів в різні часи.
Але окрім мнемонічної малюнки несуть в собі і естетичну цінність. Звичайно, себе хвалити справа негідна, але я й не хвалю. Просто віддаю належне – в школі в мене виходило непогано малювати.
Як підключу сканер та зрозумію в якому серед шістдесяти семи ящиків сховані теки з малюнками – почну вивішувати.