четвер, 14 червня 2012 р.

Ноель Галлахер та його High Flying Birds


(Трохи про концерт 13 червня). 
Коли ми з Дашею приїхали в залі було небагато людей. У мене виникла гірка думка, що концерта не буде. Або, що значно гірше, він відбудеться, але з сотнею людей в залі (включно з охороною). Але не пройшло і двадцяти хвилин, як в залі назбиралась пристойна кількість людей. Звичайно не стадіон, на яких Галлахерів бачити звичніше, але з врахуванням всіх інших обставин (місце проведення, невисоку популярність самого Ноеля) - це була пристойна кількість.
До того ж якби глядачів було більше, то я б не помітив Бориса Гребенщікова, який перед своїм виступом прийшов послухати трохи музики ) Ми бачили як БГ пройшов крізь зал та підійшов до охорони біля сцени. „БГ на розігріві? Чи може спільний виступ? Нісенітниці!” – подумав я, хоча інша частина мене, казала, що це було б цікаво. БГ, поговоривши з охороною повернувся в зал, та став за майданчиком звуко- та світло-техників. Він був „немногословен и прост”, в чорній куртці, чорних штанях, та сонцезахисних (помаранчевих?) окулярах. Оскільки на концерт прийшла свідома публіка вже за декілька хвилин біля БГ утворилась черга з бажаючих сфотографуватись та отримати автограф. Ваш покірний кореспондент не наважився підійти. Гадаю, Гребенщіков так би і простояв весь вечір роздаючи автографи, якби в залі нарешті не згасло світло і на сцену вийшли...