Вiтальна листiвка

Вчора був день народження у друга родини Михайла Шевченка. Вiн художник, графiк, а ще директор Музею сучасного образотворчого мистецтва. Тож на майже ювiлей ми з татом зробили таку вiтальну листiвку. Правда реальний розмiр листiвки - 290х290, але це тому що вiд щирого серця :)



Вiршi татковi, все iнше моє :)

Мої проблеми з The Economist

Засмучений.
Вже четвертий мiсяць не виходить оплатити пiдписку на The Economist. Я змiнив двi картки, два банки та замордував питаннями чотирьох банкiвських клеркiв. Марно. Центр пiдписки The Economist продовжує надсилати листи з повiдомленням, що вони не можуть зняти грошi з моєї картки... Звичайно, є i свiтла сторона, адже прийшли майже всi номери, що входили в мою пiдписку i я не заплатив за них анi євроцента. Втiм, це не вiтшає. Я i надалi хочу отримувати вiд 100 до 120 сторiнок "of wordly wisdom" щотижня, не кажучи вже про доступ до он-лайн архiвiв (особливо цiкавим менi здається роздiл про англiйську мову). Тому маю шукати якихось iнших способiв заплатити за пiдписку. Еххх... А цього тижня вийшов щоквартальний огляд технологiй...

Грудневі малюнки

Дюжини дві нових малюнків з альбома. Нічого особливого, просто нагадування (і читачам, і собі) що є ще порох у порохівницях та графіт у олівці. Надихався старими дитячими книжками та двома картинами голландців. Тільки не питайте де голландці, бо певний, навіть вони б себе не впізнали.

Сонет. Бiлий, як туман у листопадi.

Був листопад. Був вечiр. Був туман,
Який сховав у мiстi всi будинки.
Шукаючи в туманi рiднi дверi
В той день я заблукав в чужий квартал.

Серед примар будiвель i дерев
Побачив неймовiрну я картину -
Iз вiддзеркаленням своїм в вiтринi
Приватний охоронець розмовляв.

Доводив щось вiн. Пристрасно махав
Собi запясток ризикуючи зламати.
Аж раптом iз-за скла “Миколо, досить!
Не дiставай мене - вартуй обмiнник!

Та звiльни вiконце - через тебе
Не бачать люди грошi, де мiнять!”

:)

Розумна ресторацiя i Великий Вибух

Субота – чудовий день, незалежно вiд сезону, особливо така субота як сьогоднi. Свiжий номер The Economist, новий тютюн, улюблений фiльм з серiї про Гаррi Поттера, з гипогрифом, мапою Мародера та ветрувiйським вовкулакою.
А ще сьогоднi я пiшов на вiдкриття “Розумної ресторацiї”. Мої знайомi створили заклад в якому за чаєм, кавою та солодким можна послухати цiкаве "фараонових змiй", схiднi бойовi мистецтва, вплив перекладу на сприйняття звичайних речей, та багато-багато-багато iншого. Не буду витрачати знакiв. Кому цiкаво - дивiться тут.
Сьогоднi оповiдь була про науковi теорiї походження всесвiту та їх сприйняття християнськими церквами. Спочатку мене напружила тема - я дуже не люблю сектанство в будь-якому виглядi. Втiм, мої побоювання виявились марними. Оповiдь була про стосунки науки i церкви, а не про питання вiри. Щодо походження всесвiту - в школi нам не не викладали астрономiї, а в унiверситетi я знаходив бiльш цiкавi речi нiж лекцiї з космологiї та космогонi. Щодо вiдносин науки та церкви, я знав лише, що вони були складними для вчених. Наприклад, для Бруно.
Звичайно, за пiвтори години неможливо наздогнати шкiльний/унверiвський курс. Але цього часу цiлком достатньо аби розiгрiти мiзки, бо “палива” було предостатньо. Уявлення про всесвiт давньогрецьких мудрецiв та Аристотеля, система Птоломея i що власне зробив Копернiк, що таке Великий Вибух i чому цю теорiю спочатку вподобав, а потiм розлюбив, папа Пiй ХII. А ще трохи про ентропiю, суперечки мiж креоцiонiстами та про те, чому буддiстам та мусульманам нема дiла до динозаврiв.
Окремо слiд сказати про флiп-чарт, на якому Валентин iлюстрував свою оповiдь. Вiн не витирав позначки, цифри та схеми, а писав новi на вiльному мiсцi. За пiвтори години на дошцi не було вiльного мiсця вiд позначок, i нагадувала наш всесвiт за двi секунди пiсля Великого Вибуху.
Я вже давно, мабуть з унiверу не отримував такого задоволення вiд того, що мiг слухати, задавати питання i сперечатись. Давно голова не працювала в такому приємному напрямку. Було цiкаво. Було кльово.
I це ще не все на цю субботу. На столi лежить The Way We Live Now, в айподi вiсiм струних концертiв Моцарта, i ще двi незакiнчених партiї в шахи чекають на Facebook.
Всiм гарного уiкенда!

Реклама в The Economist

Ну хіба не чудово, коли розвідка дає рекламу (дотепну рекламу) в газеті? Ось текст рекламного оголошення, розміщеного у The Econimist MI6 (SIS), Секретна розвідувальна служба Великобританії:
"WHERE ELSE COULD YOU DELIVER INTELLIGENCE TO WHITHALL, PROTECT YOUR COUNTRY AND PRETEND YOU HAD A BORING DAY AT THE OFFICE?"
Полагоджу сканер - прикріплю саму рекламу.
А для тих хто зацікавився пропозицією, гляньте сюди - http://mi6officers.co.uk/. Втім, аби претендувати на роботу, ви маєте бути британцем, :)

Екскурсія Китаєвою пустинню

Повернувся з чудової екскурсії Китаєвою пустинню, яку організував Цікавий Київ. Отримав купу задоволення! Не завадив навіть дощ, який життєрадісні метеорологи назвали корокточасним.

Окрім дивовижної екскурсії, яку провів Анатолій Трофимович Халепо, я мав на одну причину більше бути радим, що я поїхав. Ще позавчора про Китаєво та Корчувате я знав, що вони знаходяться десь "там", можливо в південному напрямку і сьогоднішня поїздка значно розширила мої горизонти :) Але окрім цієї, безумовно важливої інформації, я дізнався, що монахи в Китаєво побудували печери там, де за києворуських часі стояла земляна буцигарня; що на межі володіннь росли дерева штучно-незвичної форми (таке як на 3му фото), аби давнім туристами було легше зорієнтуватись; що на пагорбах Китаєва збереглось понад 400 курганів та багато чого іншого. А навколо - чарівні пруди з качками, височенні пагорби і загадковий ліс. Для повного задоволення не вистачало лише термоса з чаєм та чогось шоколадного. Втім все це можна було вдосталь знайти у Мономасі трохи пізніше. (Взагалі-то за 5 годин; сама екскурсія тривала 4 години). 

На згадку про Китаєво залишилось трохи фото, які я тут викладаю, та небагато глини, рівноросоділеної по одежі, чоботях та рюкзаку і яку я пішов відпирати :)

My favorite November poem

NO sun--no moon!
No morn--no noon!
No dawn--no dusk--no proper time of day--
No sky--no earthly view--
No distance looking blue--
No road--no street--no "t'other side this way"--
No end to any Row--
No indications where the Crescents go--
No top to any steeple--
No recognitions of familiar people--
No courtesies for showing 'em--
No knowing 'em!
No traveling at all--no locomotion--
No inkling of the way--no notion--
"No go" by land or ocean--
No mail--no post--
No news from any foreign coast--
No Park, no Ring, no afternoon gentility--
No company--no nobility--
No warmth, no cheerfulness, no healthful ease,
No comfortable feel in any member--
No shade, no shine, no butterflies, no bees,
No fruits, no flowers, no leaves, no birds--
November!

Thomas Hood.

У стоматолога

Навіяно вчорашнім візитом до дантиста.
До речі, як називають стоматолога найвищого гатунку? Єдине, що мені приходить в голову - "Майстер золоті зуби". Є якісь варіанти?

Альтернативна історія "Грін Грей"

Муріку та Дізелю дуже подобалась повість "Алые Паруса". Настільки, що вони хотіли на її честь назвати свою групу. Втім, така назва не подобалось продюсеру. Тоді Мурік і Дізель пішли на компроміс - вони назвали гурт на честь Олександра Гріна та капітана Грея. Модно і ідеал не зраджено.

З резюме видатного хакера

В 9 рокiв з батькiвського компьютера зламав захист банкiвської мережi.
У 18 за допомогою мобiльного пробрався в компьютерну базу даних ЦРУ.
У 25 увiйшов до компьютерної системи НАСА за допомогою дискового телефону.

Radiohead. In Rainbows

Продовжую освоювати новi музичнi горизонти i на цьому тижнi дiстався Radiohead.
Я отримав їх альбом In Rainbows з невеликим досвiдом. Все що я знав: Radiohead не може бути нейтральним музичним фоном - або ти їх полюбиш, або зненавидиш i їхнi пiснi не так легко заспiвати в душi. Те що я чув до цього тижня не зробило мене великим шанувальником гурту. Навпаки, як би їхня музика мала кров, думаю, вона була би дуже рiдкою. Втiм з альбомом In Rainbows було iнакше.
Якщо розповiдати про кохання за допомогою гiлочок, жмаканих аркушiв, напiвповної чашки холодної кави, голок, камiння, уламкiв кольорового скла, проволок, гвинтикiв, iржавих монет - коротше, того, що не має вiдношення до кохання, може вийти прекрасна i зворушлива iсторiя. Звичайно, може вийти повна лажа, i це часто стається з студентами творчих вухзiв. Але Radiohead не студенти, вони академiки з перетворення нудних семплiв, дивних звукiв, та не зовсiм приємного (будемо вiдвертi) вокалу на потужну та красиву музику. Словом, менi дуже сподобався In Rainbows. Втiм до рiнгттону на мобiльний, ще далеко.

З фотокамери мандрівника. Братислава

Поки спогади про славне місто Братиславу не написані, пропную увазі фото цього славного міста. Маю ж чимось засвідчити своє там перебування.
Де що знав - поставив підпис.

Прага.З записок мандрівника-аматора.

Позавчора приїхав з Social Innovation Camp, який проходив в Братиславi 16-18 червня. Вражень купа. I тому, що це перша велика поїздка за межi Києва за останнi 6-7 рокiв, i тому що мiста в яких я побував вартi того, аби поїхати в них ще раз. Потiм ще раз. А потiм ще раз, i ще раз, i ще раз.

Я вирiшив опублiкувати свою "доповiдь" про мандри якнайшвидше. Бо якщо я почну писати за правилами - спочатку чернетку, потiм редагвання, чистовик, редагування i публiкацiя - найближчий пост зявиться на Рiздво. Але це блог, а не "Український тиждень". I якщо трапиться десь граматична помилка, чи я забуду розповiсти iсторiю, чи надумаю якось покращити свiй запис - у мене завжди буде така можливiсть. А поки маю час - розповiм про Прагу i Братиславу. Фото можна подивитись в цьому слайд шоу



або у веб-альбомi. Для цього достатньо лише тицьнути на фото. Що ж до тексту - прошу читати далi :)

Прага.

Загальнi зауваження.

Подiя, на яку я поїхав мала назву Social Innovation camp, який проходив в Братиславi з 15 по 18 вересня. Кемп проходив в рамках Civil Society Forum i українська делегацiя була сформована з... Але про робочу частину я розповiм iншим разом. А зараз про неробоче.

В понедiлок, 14 вересня, ми прилетiли до Праги, щоб звiдти летiти до Братислави. Але мiж рейсами було близько 6 годин вiльного часу i вибираючи мiж 6 годинами в аеропорту та 6 годинами в Празi всi семеро членiв нашої групи зробили очевидний та розумний вибiр. На зворотньому шляху з Братислави до Києва склалась така ж ситуацiя. Ми мали в Празi близько 5 годин до рейсу на Київ, але цього разу не всi зголосились вiдвiдати Прагу 2й раз. Справа в тому, що з Братислави ми вилетiли о 5.20 ранку. Тому хтось з нашої групи вирiшив подрiмати в аеропортi, а не дивитись на ранкову Прагу, "де все одно нема чого робити". Як виявилось - вони помилились. Але про це згодом.

З аеропорту до празького старого мiста - хвилин сорок. Спочатку автобус до метро Девiцка, а звiдти вiд 1 до 3 станцiй метро. В празькому метро мене здивували три речi: низький рiвень шуму, кнопки для вiдкриття дверей, i вiдсутнiсть турнiкетiв та контролю за сплатою проїзда. Вагони ходять безшумно. Ну добре - майже безшумно. В вагонi можна розмовляти не напружуючи голосовi звязки чи просто слухати плеєр - це приємно :)
На зупинцi не всi дверi вагону можуть вiдкритись. Це зроблено, думаю, з економiчних причин - якщо нiхто не збирається виходити, то нащо вiдкривати дверi, витрачаючи енергiю, яка коштує грошей? Тому iнколи в вагонi вiдкривається лише однi дверi. Але якщо ти стоїш бiля зачинених дверей i раптом згадуєш, що виходити тобi зараз, а не на наступнiй, то ти тиснеш на зелену кнопку бiля своїх дверей. Вони вiдкриваються i ти далi йдеш в своїх справах. Я стикнувся з зеленою кнопкою, в пятницю, коли ми другий раз заїхали до Праги. Поїзд зупинився, а дверi замкненi. Дякувати, паннянцi яка швидко приклала палець до зеленої кнопки i випустила нас.

Що ж до вiдсутностi контролю за платою на проїзд то не все так просто, як задлося на перший раз. Дiйсно, ти нiкому не маєш предявляти квиток при входi в метро, але час вiд часу на платформi можна зустрiтися з контролем. Це i є закон, а вiн як вiдомо хоч i dura, але sed. Якщо у тебе нема квитка, або на ньому скiнчився час шансiв вирiшити ситуацiю полюбовно - мало. Штраф - 950 крон, а це билзько 60 долларiв.
Кажуть, що Прага прекрасне мiсто i тут нема з чим сперечатись. Вулички, кафе, старовиннi будинки, своєрiдна атмосфера - все це, а також багато чого iншого, що пишуть в путiвниках по Празi, правда. I оскiльки це так, то не дивно, що так багато людей хочуть вiдвiдати це мiсто. Я десь чув кожного року Прага приймає близько 20 млн. туристiв, i навiть якщо ця цифра завищенна втричі, все одно Прагу вiдвiдує громадна кiлькiсть туристiв. I їх неможливо не помiтити :) Німці, англійці, італійці, росіяне, японці, знову росіяне, знову англійці, знову японці, знову німці, а з ними німці та росіяне з французами і ще трохи японців, а також трохи іспанців, голандців та група туристів з Норвегії.

Першого дня маршрут склався наступним чином - з аеропорту до метро Dejvicka, звідти до Staromestka, а далі - куди очі дивляться. Згодом зясувалось, що очі дивились на Оперу, Влтаву, Карлів міст, Град (півока), Старомеську площу та на три дюжини вулиць, вуличок та переулків.

В другий раз ми вийшли біля Граду і спустились вниз до Карлового мосту, а звідти - до Старомеської площі. Коли ми летіли, то дуже сварили організаторів, за незручний розклад: 5.20 з Братислави, о 6й з копійками у Празі, а звідти лише об 11 в Київ. Але насправді то був величезний подарунок. Бо коли ми о 7 ранку опинились на місці, то виявилось, що окрім нас, охорони та двох туристок з Італії в усьому Граді не було нікого. Я серйозно - справді нікого! Якщо вигадувати собі романтичний ранок, то це був він - сонце, що сходить, собор св. Вітта, Злата Улічка, ранкова панорама Праги, Влтава, Карлів міст, і безіменна бакалія, де ми випили чаю з булочками. Прага належала лише нам, та випадковим happy few. Гадаю, таку прогулянку можуть дозволити собі лише транзитні пасажири, яких не затримає тепла постіль та шведський сніданок в готелі, та великі ентузіасти-мандрівники.

Замість висновків.
Прагу обовязково потрібно побачити кожному. Я хотів би ще раз туди поїхати, але на довше, ніж ті сумарні 8 годин, які провів в цьому прекрасному місті. Я відчуваю, що туди треба їхати одному, або разом з дуже близькою людиною. І ще відчуваю, що не витримав би Праги довше 2х тижнів :) Знову повторю - я був там менше, ніж триває робочий день, та побачив 1/20 того, що слід побачити, але у мене склалось враження, що Прага - місто-музей. А в музеях не дуже зручно жити. Зовсім інша справа - Братислава, де можна писати мемуари, нічим не займатись, працювати від зорі до зорі, пити пиво чи вино, читати книжки та просто жити.
Про це найменше велике місто - наступного разу.

Вперед / Onwards

Автори мультфільму/реклами - Джеймс Джарвіс та Річард Кенворсі. Дуже сподобався.

Onwards from AKQA on Vimeo.

Замальовки

Набралось трохи замальовок за "истекший період".
Малювати на вулиці цікавіше, ніж малювати з голови. Можна побачити на власні очі, що люди по-різному крокують, по-різному підіймають голови, по-різному махають руками... Переконуєшся, що справді - люди різні :)
Отож - різні люди:



Ще трохи замальовок

Чарівний кліп від Coldplay

Надзвичайний кліп від Сoldplay. Давно не отримував такого задоволення від музичного відео.

Людина президента

Отримав листа з темою "Президент України is now following you on Twitter!". Звичайно, це не державна премія чи урядова нагорода, але все одно приємно.

Іллюстрація до статті "Знайти справжнього Яценюка"

(запис не має продовження)

Знайшов цікаву та розумну статтю про те звідки беруться ідеї і як робиться редакторська іллюстрація (editorial illustration). Мені сподобався метод і я вирішив спробувати його сам.
Піддослідною мишою стала стаття "Знайти справжнього Яценюка" на Українській Правді. Матеріал про дивні речі, які відбувались на цьому тижні з представництвом Арсенія Яценюка в інтернтеі, зокрема на Twitter.
Що з того вийшло - ви бачите.
Гарних вихідних!
:)

Обама запроваджує жорсткіший контроль над банками

ZaUa.org опублiкував мою статтю про реформу фiнансового сектору в США. З певними редакторськими правками, але не дуже значними.
Критики, звичайно, щось скажуть про час. Але не то вони й критики, щоб вiчно бути чимось незадоволенними :)

PS
Сашко, я став перед сном частiше гуляти та приймати прохолодний душ, бо сумлiння не дає менi заснути. Я пам'ятаю. I обiцяю цього тижня виправитись :)

PS 2
Вiдео, для тих, кого не дуже цiкавлять американськi фiнанси, втiм є прихильниками Барака Обами.

Badly Drawn Roy. Погано намальованний Рой

Як на мене, це найкращий док. фільм цього року. 22 хвилини чистого задоволення. Фільм про Роя, анімаційного персонажа, який народився в родині справжніх людей. Рекомендовано всім.

«Badly Drawn Roy». Частина 1



«Badly Drawn Roy». Частина 2

Країна мрій. Танці та посмішки.

(запис має продовження)

Сказати, що я великий прихильник етно-музики буде явним перебільшенням. Назвати мене фанатом концертів під відкритим небом буде навмисним викривленням фактів. Приписувати мені особливу симпатію до народних ремесел буде необгрунтованною спекуляцією. Про великі скупчення людей жаркого літнього дня мови й бути не може. То чому ж вчора ввечері я був на Країні Мрій? Чому замість тихого і прохолодного кафе, я опинився на Співочому полі, де навіть в тіні було за 30, а від музики що лунала майданчиків розколювалась голова? Чому замість, того що б читати "My Trade. A Short History of British Journalism", я ходив з фотоапаратом між людей які сиділи, стояли, проходили повз, роздивлялись, прицінювались, торгувались, йшли, а потім повертались, покупали, посміхались, махали руками, несли на шиї дітей, намаглись протиснутись, зупинялись, вітали знайомих, обмінювались новинами, шукали тих з ким прийшли, танцювали перед сценою, підспівували, лежали, пили пиво, пили воду, пили вино, просто втомовували спрагу, збігали зі схилів, намагались перекричати динаміки, і займались ще двома тисячами справ, якими займаються люди на фестивалях? Я відповім - бо "Країна мрій" найрадісніша і найщасливіша подія, яка відбувається в Києві. І пропустити її - найбезвідповідальніший та найбезглуздіший вчинок.
На Країні мрій я зробив штук 80 знімків. Звичайно, що нормальних з них - штуки три. Але я пішов на компроміс із своїм сумлінням. Тому фото тут трохи більше :)

Британська урядова криза.

Опублiкували мою статтю про сканадал з витратами в британському парламентi та тамтешню урядову кризу, що сталась на початку червня. Втiм, якщо точно, то мiй текст став частиною спiльного матерiалу. Про це я дiзнався в день публiкацiї, але не маю нiчого проти. Моя частина - британська. Все iнше - справа не моїх рук :) Наслiдуючи приклад моїх шановних друзiв Вахтанга, Сашка та Остапа залишаю лiнк на свою статтю.
Особлива подяка за допомогу висловлюється Сашку, без якого мiй шедевр так i залишився би в Робочому столi.
Update
Якщо натиснути на "Читати далі", можна буде ознайомитись з оригінальним матеріалом.


Перший тиждень червня для Гордона Брауна ледь не став останнім на посаді прем’єра. Правляча партія пережила політичну катастрофу: відставку чотирьох міністрів, поразку на муніципальних виборах та на виборах до Європарламенту, а в результаті – і внутріпартійний бунт. Браун втримався на посаді. І навіть більше – він зміцнив свої позиції. Що було каталізатором урядової кризи? Як розгортались події? Які прогнози на найближче майбутнє?
Велику роль у британській урядовій кризі зіграв скандал з витратами, що розгорнувся у травні. Переважна більшість членів парламенту мають два помешкання – у виборчому окрузі, та в Лондоні, де проходять засідання парламенту. Діяльність парламентарів та членів уряду (бо вони є членами парламенту) регламентуються правилами, так званою «Зеленою книгою». Згідно правил депутати можуть вимагати від держави компенсацію витрат, що пішли на утримання другого помешкання. До початку травня 2009 року для широкого загалу було невідомо, скільки та на що саме витрачали парламентарі, утримуючи друге помешкання.
Восьмого травня газета Дейлі Телеграф почала публікувати компенсаційні вимоги парламентарів. Газета не заперечувала, що заплатила велику суму за цю інформацію, але саме джерело зберегла в таємниці. Опублікована інформація виявилась сенсаційною. Парламентарі за рахунок платників податків перебудовували свої помешкання, вимагали компенсації за помешкання в яких ніколи не жили, меблювали «треті» помешкання і уникали сплати податків на продаж нерухомості. Крім того, газета опублікувала список дещо специфічних витрат: надсучасний телевізор, велике ліжко, ремонт басейну тощо. Будинок для качок, за який один з парламентарів вимагав 1 645 фунтів, став символом скандалу.
Вже за три дні після першої публікації прем’єр-міністр Гордон Браун від імені всіх політиків вибачився перед британцями за поведінку народних обранців. Лідер опозиційної партії консерваторів, Девід Кемерон, вибачаючись за дії однопартійців, визнав існуючу систему компенсацій «неправильною» та закликав до змін правил, що регулюють цей процес. Парламентарі, хоч і не визнали, що порушили закон, все ж почали повертати гроші до скарбниці. Керівництво всіх партій, ініціювало «очищення» своїх рядів від політиків з заплямованою репутацією, аби виглядати привабливішими на наступних виборах до парламенту. Багато з тих, хто був замішаний у скандалі, заявили, що не будуть висувати свої кандидатури на наступних парламентських виборах.
Скандал відчутно ударив по правлячій партії - лейбористи переживають не найкращі часи, і рівень їх популярності суттєво знизився за останні три роки. Відомості про витрати, які члени правлячої партії намагались компенсувати коштом громадян, лише погіршили ситуацію. Виправити її могла перестановка в уряді, яку Гордон Браун запланував на 5 червня – день, коли стануть відомі результати місцевих муніципальних виборів та виборів до Європарламенту. Перестановка була потрібна для того, аби для посилення прем’єрської команди перед загальними виборами 2010 року та тихо позбавитись урядовців, заплямованих скандалом. Втім, тихої перестановки не відбулось і певний час здавалось, що перший тиждень літа, стане останнім тижнем прем’єрства Гордона Брауна.
2 червня стало відомо про те, що у відставку йде Джекі Сміт, перша жінка на посаді міністра внутрішніх справ. Про свою відставку Сміт повідомила прем’єру квітні. Для відставки було дві причини: по-перше, ще до публікацій в Дейлі Телеграф стало відомо, про надмірні компенсації, яки отримала Сміт. По-друге, наприкінці минулого року їй не вдалось «провести» через Палату Общин проект закону про боротьбу з тероризмом та вона не змогла залишити свою людину на посту шефа лондонської поліції. Політичні поразки поставили під сумнів її майбутнє в уряді. Інформація про відставку мала бути оприлюднена під час перестановки в уряді. Те що, новина потрапила до газет на три дні раніше, зробило позиції прем’єра Брауна дуже вразливим перед виборами 4 червня.
Ситуація лише погіршилась, коли наступного дня, після відставки Сміт, 3 червня, стало відомо про відставку ще одного міністра - Хезіл Блірс. Міністр у питаннях місцевого самоврядування у своєму зверненні до преси повідомила, що «хоче допомогти Лейбористській партії відновити зв’язок з британським народом, і нагадати їм, що наші цінності – це їх цінності, їх надії і сподівання – є нашими надіями і сподіваннями». Зважаючи на закиди Гордону Брауну, щодо відсутності у нього контакту з «простими британцями», заява колишнього міністра, була розцінена, як виклик самому прем’єру. Пані Блірс також була причетна до скандалу з витратами. За інформацією опублікованою в Дейлі Телеграф, міністр витратив 5000 фунтів на меблювання помешкання, та не спалтив податків приблизно на 13 тисяч фунтів.
Повідомивши про відставку у менш ніж за добу до виборів в муніципалітети та Європарламент Хезел Блірс завдала серйозного удару по репутації Гордона Брауна та ще більше погіршила шанси лейбористів на майбутніх виборах. Як пізніше заявив один з лейбористів "вона просто розгойдала човен в якому ми всі пливли". Того ж дня, під час зустрічі прем’єра і парламентарів, голова парламентської опозиції Девід Кемерон, коментуючи другу відставку, заявив, що «уряд розвалюється на наших очах», прем’єр «немає достатнього авторитету» і має «розпустити уряд, поїхати до Палацу, та призначити загальні вибори». Лідер ліберал-демократів, третьої за кількістю місць партії в нижній палаті, Нік Клегг заявив, що «не зважаючи на те, чи залишиться Браун на посаді, чи ні, з лейбористами покінчено».
Вибори до Європарламенту та місцевих муніципалітетів, справдили найпохмуріші прогнози. Лейбористи, зазнали катастрофічної поразки та посіли третє місце на муніципальних виборах. Вони не здобули контролю над жодним муніципалітетом, та втратили 271 в місцевих радах. Опозиційна консервативна партія посіла перше місце, на другому - ліберальні демократи. Консерватори також виграли і вибори до Європарламенту, отримавши 28 відсотків голосів. Лейбористи, 15,7%, знову посіли третє місце.
Втім це були не всі погані новини того дня. Ледь зачинились виборчі дільниці, про свою відставку повідомив міністр праці та пенсійної політики Джеймс Парнелл. Як йшлося у листі міністра, опублікованого у газетах наступного дня, подальше лідерство Брауна в партії «робить майбутню перемогу консерваторів більш, а не менш вірогідною». Він закликав Брауна «відійти у бік, та дати шанс партії вибороти собі шанс на перемогу». «Я ж іду у відставку. Партія існувала задовго до нас, і ми хочемо, аби вона продовжувала існувати ще довго після нас. Ми маємо правильно вчинити по відношенні до неї». Ще до того, як стало відомо про його відставку, ходили чутки, що Парнелл не «переживе» перестановку в уряді Брауна. Він був замішаний у скандалі з витратами, серед яких найскромнішими були 247 фунтів за 3 000 «гнучких магнітів для холодильника».
Третя відставка за три дні та лист з закликом про відставку прем’єра оглядачі назвали «ножем у спину прем’єра». Даунінг-стріт висловив розчарування з приводу вчинку пана Парнелла. З’явились чутки про електронний лист, розповсюджений серед бекбенчерів лейбористської партії, з вимогою до Гордона Брауна подати у відставку.
Бекбенчери - «ті хто займають задні лави» - це парламентарі, які не входять до кабінету (урядового чи тіньового) і не мають права висловлюватись від імені партії. Зазвичай бекбенчерами є недавно обрані депутати, або колишні члени уряду. Кожен окремий бекбенчер не має великого впливу на ситуацію у Палаті общин, але їх об’єднання може привести до великих політичних змін. Аби Гордон Браун пішов у відставку було достатньо 71 підпису бекбенчерів на підтримку іншого кандидата.
Серед можливих кандидатів найчастіше звучало ім’я Алан Джонсона, лідера так званого крила «блеєритів» в лейбористській партії. Серед інших впливових фігур можна назвати міністра закордонних справ Девіза Міллібенда. Минулого року Міллібенд спробував кинути виклик лідерству Брауна в партії, але не знайшов підтримки серед однопартійців.
Перелом у британській урядовій кризі ознаменувала ще одна – четверта! – відставка. 5 червня міністр оборони Джон Хаттон, також прибічник «блеєритів», заявив що йде з посади. Втім на відміну від інших відставних міністрів, Хаттон не був замішаний у скандалі з витратами. «Я не збираюсь брати участь у наступних загальних виборах, - повідомив він у телеінтерв’ю, - Я вважаю, що буде цілком правильно, якщо Гордон, якого я підтримую і поважаю, буде отримає такий кабінет, який підтримає його під час виборів, і, сподіваймося, виграє їх з ним. Я ж не можу бути частиною цієї команди». Коментуючи вчинок Парнелла, Хаттон сказав, що на його думку, його відставка і лист були «хибним рішенням».
Слідом за Хаттоном Брауна підтримали Девід Міллібенд та Алан Джонсон. У своїй заяві Джонсон наголосив, що він продовжує вірити, у те, що Гордон Браун - найкраща «людина на посаді прем’єра». Міністр з питань бізнесу та інновацій, лорд Мендельсон, відомий критик прем’єра, також висловив йому свою підтримку. «Ми маємо об’єднатись навколо прем’єр-міністра. Я гадаю, весь кабінет підтримає прем’єра» - сказав лорд Мендельсон.
Така солідарність, пояснюється оглядачами зокрема й тим, що підтримати Брауна — найліпше, що можуть зробити лейбористи обох таборів. Він отримав посаду прем’єра не через загальні вибори, а через вибори всередині партії, після того як його попередник Тоні Блер пішов у відставку. Відставка Брауна та призначення другого поспіль прем’єр-міністра, обраного не британцями, а однопартійцями (які стрімко втрачає свою популярність) неминуче призведе до незапланованих загальних виборів. Шанси ж лейбористів їх виграти зараз – мізерні, про що свідчать результати муніципальних виборів та виборів до Європарламенту.
Для закордонних спостерігачів можливість відставки Гордона Брауна виглядала і виглядає абсурдною. Адже саме він минулої осені був одним з тих, хто вказав світу на шлях виходу з рецессії. У той час, коли американська адміністрація намагалась вирішити проблему за допомогою інструментів вільного ринку, уряд Брауна почав вливати гроші у банки, що найбільше постраждали від кризи. Під час економічного самміту Великої двадцятки один з американських оглядачів назвав Брауна «спеціалістом, який прекрасно володіє предметом, людиною яка може провести глобальну фінансову систему крізь небезпечні води, які вона має перетнути у найближчі декілька років». Тому зрозуміло, що коли стали поширюватись чутки про відставку Гордона Брауна – курс фунта пішов вниз.
Більшість аналітиків схиляються до думки, що вибори 2010 року будуть нелегкими для лейбористів. Дванадцять років при владі – строк достатній аби виборці дізнались не лише про плюси, але й про мінуси партії. Ідеологія «нових лейбористів», яка привела минулого прем’єра до влади, розчарувала багатьох прихильників партії. Партію звинувачують у тому, що вони не змогли захистити населення від наслідків фінансової кризи. Скандал з витратами парламентарів також зіграв проти іміджу партії.
Це звичайно не гарантує легкої перемоги консерваторів. Якщо недоліком лейбористів є час, який вони знаходились при владі, то недоліком консерваторів є той самий час, який вони знаходились поза нею. За дванадцять років в опозиції консерватори відвикли від боротьби з реальними проблемами, від прийняття важливих рішень. Якщо коротко, то консерватори, порівняно з лейбористами, не мають сильної позиції по нагальним економічним питанням і їх непевна позиція щодо боротьби з рецесією є показовою. До того ж середі лідерів партії велика кількість аристократів та випускників привілейованих коледжів - факт який не додає електоральних симпатій.
Під час прес-конференції, присвяченій результатам муніципальних виборів та перестановці в уряді, Гордон Браун заявив, що не збирається у відставку: «Я тут, щоб закінчити свою роботу.» Здається, у Великобританії небагато тих, хто здатен скласти йому конкуренцію. Однією з сильних сторін Гордона Брауна, на думку багатьох оглядачів - висока обізнаність у фінансових та економічних питаннях. За прогнозами, цього року Великобританія може отримати найбільший дефіцит бюджету у співвідношенні із розміром економіки, та найбільший державний борг з часів Другої світової війни. Єдиною можливістю уникнути катастрофи у найближчі роки є збереження довіри до фінансових ринків країни. Британських політиків здатних втримати цю довіру – небагато і Гордон Браун один з них.

Сімейна ворожнеча...

(запис не має продовження)

...або змагання у перетягуванні еспандера.

До скарбниці хаусманії.

Affettuoso
«В дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах моей родины, - ты один мне поддержка и опора, руководитель отделения диагностической медицины в госпитале Принстон-Плейнсборо, доктор Грегори Хаус! Не будь тебя - как не впасть в отчаяние при виде того, что совершается дома?»

Берегиня горищ та дахів.

(цей запис не має продовження)

Моїм друзям Алі та Сашку присвячується.




















"Руфери, стережіться! Бабуля йде!"

Тиждень малюнків. У середу був футбол.

(цей запис не має продовження)
Саме так - у середу був футбол. Тому публікую малюнок вже після опівночі. Гадаю найсуворіша фея, пробачила б таке маленьке запізнення через таку поважну причину.

















Музикою навіяло :)
А взагалі - Шахтар - чемпіон!

(UPD
А людей на малюнках стає все менше і менше. Позавчора - 4, вчора - 2, сьогодні 1...)

Тиждень малюнків. У вівторок було пиво

(цей запис не має продовження)

Ледь встиг до півночі. Звичайно мені далеко до Попелюшки, та й малюнки - не кришталеве взуття. Але принцип - це головне. Отож вівторок та зустріч у парку.





















"...а йому і кажу: нема у вас методів на Костю Соприкіна!"

Тиждень малюнків. В понеділок була родина.

(цей запис не має продовження)

Цього тижня я вирішив доводити до пристойного вигляду, як мінімум по одному малюнку в день.
Це зовсім не оригінальна ідея, блоги doodle-a-day зустрічаються часто. Та штука не в оригінальності, а в дисципліні (невже, я пишу про дисципліну? Святий Пензель, як низько до чого я дожився!). З блогом, матиму додатковий стимул малювати до кінця, а не кидати на півдорозі. І яким би не був той результат - його зможе побачити кожен :)

Отож, день перший - понеділок.
















Якщо ви мене спитаєте, куди вони, то здається в кіно.

В від ВИБУХУ

(цей запис не має продовження)

Салют 9го травня.

Чарівний кліп

(запис не має продовження, не тисніть на "Читати далі")

Просто і дуже приємно. Дуже сподобалось.
Пісня називається "Autumn Story" гурт Firekites. А кліп намалювали Lucinda Schreiber та Yanni Kronenberg.


Firekites - AUTUMN STORY - chalk animation from Lucinda Schreiber on Vimeo.


Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Етюди (чи замальовки?)

(запис має продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

Нестачу художньої освіти треба чимось компенсувати. Наприклад я це роблю купуючи крафт (вид папіру зовні дуже схожий на той, у який колись загортали продукти), прості олівці різної форми та твердості. І нещодавна, вирішив додати до цього списку похід "на етюди". Сьогодні був перший день і ось що з того вийшло.
Етюд перший "Споглядач".


Для першого разу я вирішив піти до Софійського собору. Затишний парк, достатньо людей - що ще треба?
Етюд другий, "Дівчина вдалені".

Спочатку підходити близько до людей та їх малювати у мене не вийшло. Як і потім. Але не всі малюнки я зробив з 20 метрової відстані, як цей.

Етюд третій. "Читач та батько"

Велика складність в малюванні людей на етюдах, полягає в тому, що вони, на відміну від дерев та будівель рухаються. Тому доводилось вибирати найстатичніших відвідувачів, як от цей читач. Або просто дуже цікавих, як цей батько з дитиною.

Етюд четвертий. "Фотограф".


Просто фотограф.

Етюди п'ятий та шостий "Жінки, що сидять".
Це перша...





А це ще одна...



Ось і все що підлягало публікації. Мені дуже сподобався процес. Тому, гадаю, це не останні етюди.

Кардинал, людина з кльовою зачіскою та інші

(У цього посту є продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

Цього тижня вирішив спробувати як воно - малювати тушшю.
Ось, що з цього вийшло (наступного разу замість колнкового пензля спробую соболя).

Кардинал



Людина з кльовою зачіскою.


Цей персонаж десь вже з'являвся.

Ще одна людина яка біжить...



Фітцвільям Дарсі по дорозі додому (?)



І нарешті, людина, у якої зламалась електробритва.

Чоловік намальований з чаєм. Doodling

(Перед написаним: у цього посту є продовження, тому можна сміливо тиснути "Читати далі")

У мене на робочому столі робочого комп'ютера висить шпалера з "Астерік в Британії". На ній шість бритів п'ють чай, який їм наливає рудоволоса хазяйка.
В середу під вечір мені було зовсім нічого робити, то з'явилась варіація на тему.

Наступного дня, я зрозумів, що цей хлопець може багато чого, окрім як подавати чай кішці. Насамперед він може (точніше мусить) дістати чашку



















Сьогодні я подумав, що він буде здивований, навіть трохи в розпачі, коли дізнається, що закінчився цукор...



















і заваривши чай, він буде думати, чим би його підсолодити...

















Та навіть у найскрутніший момент він не скоштує заміник цукру! Ні за що! Ні!



















Втім, він все закінчится добре, бо, як виявилось, цукор був в іншій склянці...


















Гадаю, що результат не тягне більше ніж на 3, але сама вправа дуже корисна.

Родичі в блогах

Поки хворів зробив одну добру справу - допоміг батькові створити блог. Виявилось, що старше покоління дасть фору нашому в багатьох сферах, включно з блогосферою.
По перше тато класний фотограф. А по друге - не проходить дня, аби він не опублікував пост.
http://olexandr-frolov.blogspot.com/

Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Лавсторі

Приємний мультфiльм. Навiяно свтятковим настроєм :)
Але бережiть трафiк - тривалiсть майже 10 хвилин.




Here is the beginning of my post. And here is the rest of it.

Маленька радiсть маленького комп'ютера.

Гадаю, блоги є сумнiвним мiсцем для публiкацiї епохальних записiв. Фiлософськi ессеї, статтi що викривають та засуджують, глибиннi саморефлексiї та на диво точнi замальовки на кшталт «сьогоднi був офiгенний день» - для публiкацiї цих та багатьох iнших форм, перепрошую, самовираження, iснують iншi форм. Газети, журнали, науковi часописи, листи, поштiвки, зрештою щоденники. Менi здається, що блог — це спосiб подiлитися власними новинами з iншими. Де ти був, кого бачив, що зробив, з ким зустрiвся, що цiкавого чи особливого з тобою сталося.
Цей манiфест — лише присказка до однiєї з головних подiй вчорашнього (бо вже за десять на першу ночi) дня. В моєму маленькому АА1 запрацював LAN!!! Раптово, без попередження, без пояснення. А це значить, що для того аби пiдключитись до мережi, менi не треба шукати ВайФай у холах, кафе, бiблiотеках, на станцiях метро, вокзалах, на будмайданчиках, бiля театральних кас. Тепер достатньо лише пiдключити кабель до нетбука — i все!
Чи варто говорити, що цей запис я опублiкував з нетбука, використовуючи свою мiсцеву LAN :)

Хто роздумує прогулючись?

 

Лише періпатетик...

Виглядач

Так, виглядач.
Бо виглядує ж.

Брехун

 


"Люба, звичайно я кажу правду! Ти же знаєш - у мене ніс збільшується, коли я брешу."