Сонет. Бiлий, як туман у листопадi.

Був листопад. Був вечiр. Був туман,
Який сховав у мiстi всi будинки.
Шукаючи в туманi рiднi дверi
В той день я заблукав в чужий квартал.

Серед примар будiвель i дерев
Побачив неймовiрну я картину -
Iз вiддзеркаленням своїм в вiтринi
Приватний охоронець розмовляв.

Доводив щось вiн. Пристрасно махав
Собi запясток ризикуючи зламати.
Аж раптом iз-за скла “Миколо, досить!
Не дiставай мене - вартуй обмiнник!

Та звiльни вiконце - через тебе
Не бачать люди грошi, де мiнять!”

:)

Розумна ресторацiя i Великий Вибух

Субота – чудовий день, незалежно вiд сезону, особливо така субота як сьогоднi. Свiжий номер The Economist, новий тютюн, улюблений фiльм з серiї про Гаррi Поттера, з гипогрифом, мапою Мародера та ветрувiйським вовкулакою.
А ще сьогоднi я пiшов на вiдкриття “Розумної ресторацiї”. Мої знайомi створили заклад в якому за чаєм, кавою та солодким можна послухати цiкаве "фараонових змiй", схiднi бойовi мистецтва, вплив перекладу на сприйняття звичайних речей, та багато-багато-багато iншого. Не буду витрачати знакiв. Кому цiкаво - дивiться тут.
Сьогоднi оповiдь була про науковi теорiї походження всесвiту та їх сприйняття християнськими церквами. Спочатку мене напружила тема - я дуже не люблю сектанство в будь-якому виглядi. Втiм, мої побоювання виявились марними. Оповiдь була про стосунки науки i церкви, а не про питання вiри. Щодо походження всесвiту - в школi нам не не викладали астрономiї, а в унiверситетi я знаходив бiльш цiкавi речi нiж лекцiї з космологiї та космогонi. Щодо вiдносин науки та церкви, я знав лише, що вони були складними для вчених. Наприклад, для Бруно.
Звичайно, за пiвтори години неможливо наздогнати шкiльний/унверiвський курс. Але цього часу цiлком достатньо аби розiгрiти мiзки, бо “палива” було предостатньо. Уявлення про всесвiт давньогрецьких мудрецiв та Аристотеля, система Птоломея i що власне зробив Копернiк, що таке Великий Вибух i чому цю теорiю спочатку вподобав, а потiм розлюбив, папа Пiй ХII. А ще трохи про ентропiю, суперечки мiж креоцiонiстами та про те, чому буддiстам та мусульманам нема дiла до динозаврiв.
Окремо слiд сказати про флiп-чарт, на якому Валентин iлюстрував свою оповiдь. Вiн не витирав позначки, цифри та схеми, а писав новi на вiльному мiсцi. За пiвтори години на дошцi не було вiльного мiсця вiд позначок, i нагадувала наш всесвiт за двi секунди пiсля Великого Вибуху.
Я вже давно, мабуть з унiверу не отримував такого задоволення вiд того, що мiг слухати, задавати питання i сперечатись. Давно голова не працювала в такому приємному напрямку. Було цiкаво. Було кльово.
I це ще не все на цю субботу. На столi лежить The Way We Live Now, в айподi вiсiм струних концертiв Моцарта, i ще двi незакiнчених партiї в шахи чекають на Facebook.
Всiм гарного уiкенда!

Реклама в The Economist

Ну хіба не чудово, коли розвідка дає рекламу (дотепну рекламу) в газеті? Ось текст рекламного оголошення, розміщеного у The Econimist MI6 (SIS), Секретна розвідувальна служба Великобританії:
"WHERE ELSE COULD YOU DELIVER INTELLIGENCE TO WHITHALL, PROTECT YOUR COUNTRY AND PRETEND YOU HAD A BORING DAY AT THE OFFICE?"
Полагоджу сканер - прикріплю саму рекламу.
А для тих хто зацікавився пропозицією, гляньте сюди - http://mi6officers.co.uk/. Втім, аби претендувати на роботу, ви маєте бути британцем, :)

Екскурсія Китаєвою пустинню

Повернувся з чудової екскурсії Китаєвою пустинню, яку організував Цікавий Київ. Отримав купу задоволення! Не завадив навіть дощ, який життєрадісні метеорологи назвали корокточасним.

Окрім дивовижної екскурсії, яку провів Анатолій Трофимович Халепо, я мав на одну причину більше бути радим, що я поїхав. Ще позавчора про Китаєво та Корчувате я знав, що вони знаходяться десь "там", можливо в південному напрямку і сьогоднішня поїздка значно розширила мої горизонти :) Але окрім цієї, безумовно важливої інформації, я дізнався, що монахи в Китаєво побудували печери там, де за києворуських часі стояла земляна буцигарня; що на межі володіннь росли дерева штучно-незвичної форми (таке як на 3му фото), аби давнім туристами було легше зорієнтуватись; що на пагорбах Китаєва збереглось понад 400 курганів та багато чого іншого. А навколо - чарівні пруди з качками, височенні пагорби і загадковий ліс. Для повного задоволення не вистачало лише термоса з чаєм та чогось шоколадного. Втім все це можна було вдосталь знайти у Мономасі трохи пізніше. (Взагалі-то за 5 годин; сама екскурсія тривала 4 години). 

На згадку про Китаєво залишилось трохи фото, які я тут викладаю, та небагато глини, рівноросоділеної по одежі, чоботях та рюкзаку і яку я пішов відпирати :)

My favorite November poem

NO sun--no moon!
No morn--no noon!
No dawn--no dusk--no proper time of day--
No sky--no earthly view--
No distance looking blue--
No road--no street--no "t'other side this way"--
No end to any Row--
No indications where the Crescents go--
No top to any steeple--
No recognitions of familiar people--
No courtesies for showing 'em--
No knowing 'em!
No traveling at all--no locomotion--
No inkling of the way--no notion--
"No go" by land or ocean--
No mail--no post--
No news from any foreign coast--
No Park, no Ring, no afternoon gentility--
No company--no nobility--
No warmth, no cheerfulness, no healthful ease,
No comfortable feel in any member--
No shade, no shine, no butterflies, no bees,
No fruits, no flowers, no leaves, no birds--
November!

Thomas Hood.

У стоматолога

Навіяно вчорашнім візитом до дантиста.
До речі, як називають стоматолога найвищого гатунку? Єдине, що мені приходить в голову - "Майстер золоті зуби". Є якісь варіанти?

Альтернативна історія "Грін Грей"

Муріку та Дізелю дуже подобалась повість "Алые Паруса". Настільки, що вони хотіли на її честь назвати свою групу. Втім, така назва не подобалось продюсеру. Тоді Мурік і Дізель пішли на компроміс - вони назвали гурт на честь Олександра Гріна та капітана Грея. Модно і ідеал не зраджено.

З резюме видатного хакера

В 9 рокiв з батькiвського компьютера зламав захист банкiвської мережi.
У 18 за допомогою мобiльного пробрався в компьютерну базу даних ЦРУ.
У 25 увiйшов до компьютерної системи НАСА за допомогою дискового телефону.

Radiohead. In Rainbows

Продовжую освоювати новi музичнi горизонти i на цьому тижнi дiстався Radiohead.
Я отримав їх альбом In Rainbows з невеликим досвiдом. Все що я знав: Radiohead не може бути нейтральним музичним фоном - або ти їх полюбиш, або зненавидиш i їхнi пiснi не так легко заспiвати в душi. Те що я чув до цього тижня не зробило мене великим шанувальником гурту. Навпаки, як би їхня музика мала кров, думаю, вона була би дуже рiдкою. Втiм з альбомом In Rainbows було iнакше.
Якщо розповiдати про кохання за допомогою гiлочок, жмаканих аркушiв, напiвповної чашки холодної кави, голок, камiння, уламкiв кольорового скла, проволок, гвинтикiв, iржавих монет - коротше, того, що не має вiдношення до кохання, може вийти прекрасна i зворушлива iсторiя. Звичайно, може вийти повна лажа, i це часто стається з студентами творчих вухзiв. Але Radiohead не студенти, вони академiки з перетворення нудних семплiв, дивних звукiв, та не зовсiм приємного (будемо вiдвертi) вокалу на потужну та красиву музику. Словом, менi дуже сподобався In Rainbows. Втiм до рiнгттону на мобiльний, ще далеко.

З фотокамери мандрівника. Братислава

Поки спогади про славне місто Братиславу не написані, пропную увазі фото цього славного міста. Маю ж чимось засвідчити своє там перебування.
Де що знав - поставив підпис.

Прага.З записок мандрівника-аматора.

Позавчора приїхав з Social Innovation Camp, який проходив в Братиславi 16-18 червня. Вражень купа. I тому, що це перша велика поїздка за межi Києва за останнi 6-7 рокiв, i тому що мiста в яких я побував вартi того, аби поїхати в них ще раз. Потiм ще раз. А потiм ще раз, i ще раз, i ще раз.

Я вирiшив опублiкувати свою "доповiдь" про мандри якнайшвидше. Бо якщо я почну писати за правилами - спочатку чернетку, потiм редагвання, чистовик, редагування i публiкацiя - найближчий пост зявиться на Рiздво. Але це блог, а не "Український тиждень". I якщо трапиться десь граматична помилка, чи я забуду розповiсти iсторiю, чи надумаю якось покращити свiй запис - у мене завжди буде така можливiсть. А поки маю час - розповiм про Прагу i Братиславу. Фото можна подивитись в цьому слайд шоу



або у веб-альбомi. Для цього достатньо лише тицьнути на фото. Що ж до тексту - прошу читати далi :)

Прага.

Загальнi зауваження.

Подiя, на яку я поїхав мала назву Social Innovation camp, який проходив в Братиславi з 15 по 18 вересня. Кемп проходив в рамках Civil Society Forum i українська делегацiя була сформована з... Але про робочу частину я розповiм iншим разом. А зараз про неробоче.

В понедiлок, 14 вересня, ми прилетiли до Праги, щоб звiдти летiти до Братислави. Але мiж рейсами було близько 6 годин вiльного часу i вибираючи мiж 6 годинами в аеропорту та 6 годинами в Празi всi семеро членiв нашої групи зробили очевидний та розумний вибiр. На зворотньому шляху з Братислави до Києва склалась така ж ситуацiя. Ми мали в Празi близько 5 годин до рейсу на Київ, але цього разу не всi зголосились вiдвiдати Прагу 2й раз. Справа в тому, що з Братислави ми вилетiли о 5.20 ранку. Тому хтось з нашої групи вирiшив подрiмати в аеропортi, а не дивитись на ранкову Прагу, "де все одно нема чого робити". Як виявилось - вони помилились. Але про це згодом.

З аеропорту до празького старого мiста - хвилин сорок. Спочатку автобус до метро Девiцка, а звiдти вiд 1 до 3 станцiй метро. В празькому метро мене здивували три речi: низький рiвень шуму, кнопки для вiдкриття дверей, i вiдсутнiсть турнiкетiв та контролю за сплатою проїзда. Вагони ходять безшумно. Ну добре - майже безшумно. В вагонi можна розмовляти не напружуючи голосовi звязки чи просто слухати плеєр - це приємно :)
На зупинцi не всi дверi вагону можуть вiдкритись. Це зроблено, думаю, з економiчних причин - якщо нiхто не збирається виходити, то нащо вiдкривати дверi, витрачаючи енергiю, яка коштує грошей? Тому iнколи в вагонi вiдкривається лише однi дверi. Але якщо ти стоїш бiля зачинених дверей i раптом згадуєш, що виходити тобi зараз, а не на наступнiй, то ти тиснеш на зелену кнопку бiля своїх дверей. Вони вiдкриваються i ти далi йдеш в своїх справах. Я стикнувся з зеленою кнопкою, в пятницю, коли ми другий раз заїхали до Праги. Поїзд зупинився, а дверi замкненi. Дякувати, паннянцi яка швидко приклала палець до зеленої кнопки i випустила нас.

Що ж до вiдсутностi контролю за платою на проїзд то не все так просто, як задлося на перший раз. Дiйсно, ти нiкому не маєш предявляти квиток при входi в метро, але час вiд часу на платформi можна зустрiтися з контролем. Це i є закон, а вiн як вiдомо хоч i dura, але sed. Якщо у тебе нема квитка, або на ньому скiнчився час шансiв вирiшити ситуацiю полюбовно - мало. Штраф - 950 крон, а це билзько 60 долларiв.
Кажуть, що Прага прекрасне мiсто i тут нема з чим сперечатись. Вулички, кафе, старовиннi будинки, своєрiдна атмосфера - все це, а також багато чого iншого, що пишуть в путiвниках по Празi, правда. I оскiльки це так, то не дивно, що так багато людей хочуть вiдвiдати це мiсто. Я десь чув кожного року Прага приймає близько 20 млн. туристiв, i навiть якщо ця цифра завищенна втричі, все одно Прагу вiдвiдує громадна кiлькiсть туристiв. I їх неможливо не помiтити :) Німці, англійці, італійці, росіяне, японці, знову росіяне, знову англійці, знову японці, знову німці, а з ними німці та росіяне з французами і ще трохи японців, а також трохи іспанців, голандців та група туристів з Норвегії.

Першого дня маршрут склався наступним чином - з аеропорту до метро Dejvicka, звідти до Staromestka, а далі - куди очі дивляться. Згодом зясувалось, що очі дивились на Оперу, Влтаву, Карлів міст, Град (півока), Старомеську площу та на три дюжини вулиць, вуличок та переулків.

В другий раз ми вийшли біля Граду і спустились вниз до Карлового мосту, а звідти - до Старомеської площі. Коли ми летіли, то дуже сварили організаторів, за незручний розклад: 5.20 з Братислави, о 6й з копійками у Празі, а звідти лише об 11 в Київ. Але насправді то був величезний подарунок. Бо коли ми о 7 ранку опинились на місці, то виявилось, що окрім нас, охорони та двох туристок з Італії в усьому Граді не було нікого. Я серйозно - справді нікого! Якщо вигадувати собі романтичний ранок, то це був він - сонце, що сходить, собор св. Вітта, Злата Улічка, ранкова панорама Праги, Влтава, Карлів міст, і безіменна бакалія, де ми випили чаю з булочками. Прага належала лише нам, та випадковим happy few. Гадаю, таку прогулянку можуть дозволити собі лише транзитні пасажири, яких не затримає тепла постіль та шведський сніданок в готелі, та великі ентузіасти-мандрівники.

Замість висновків.
Прагу обовязково потрібно побачити кожному. Я хотів би ще раз туди поїхати, але на довше, ніж ті сумарні 8 годин, які провів в цьому прекрасному місті. Я відчуваю, що туди треба їхати одному, або разом з дуже близькою людиною. І ще відчуваю, що не витримав би Праги довше 2х тижнів :) Знову повторю - я був там менше, ніж триває робочий день, та побачив 1/20 того, що слід побачити, але у мене склалось враження, що Прага - місто-музей. А в музеях не дуже зручно жити. Зовсім інша справа - Братислава, де можна писати мемуари, нічим не займатись, працювати від зорі до зорі, пити пиво чи вино, читати книжки та просто жити.
Про це найменше велике місто - наступного разу.

Вперед / Onwards

Автори мультфільму/реклами - Джеймс Джарвіс та Річард Кенворсі. Дуже сподобався.

Onwards from AKQA on Vimeo.

Замальовки

Набралось трохи замальовок за "истекший період".
Малювати на вулиці цікавіше, ніж малювати з голови. Можна побачити на власні очі, що люди по-різному крокують, по-різному підіймають голови, по-різному махають руками... Переконуєшся, що справді - люди різні :)
Отож - різні люди:



Ще трохи замальовок

Чарівний кліп від Coldplay

Надзвичайний кліп від Сoldplay. Давно не отримував такого задоволення від музичного відео.

Людина президента

Отримав листа з темою "Президент України is now following you on Twitter!". Звичайно, це не державна премія чи урядова нагорода, але все одно приємно.