четвер, 17 липня 2008 р.

Трохи про політику і мистецтво

Політика може приносити не лише неприємні враження. Звичайно, важко переоцінити негативний вплив на людський організм політичних дискусій, виступів, прес-конференцій, брифінгів, заяв, офіційних заяв та екстрених повідомлень. Безумовно, трансляція обличчя відомого вітчизняного політолога (депутата, держслужбовця, журналіста, спортсмена-літературознавця – необхідне підкреслити), що ділиться своїм поглядом на актуальну політичну подію викликає стрес у телеглядача. За даними дослідів, цей стрес значно сильніший ніж, той що викликає у вас вчитель математики, чи директор вашої школи, втім, його руйнівна дія на психіку, поступається стресу який вражає вас при зустрічі з вашим вчителем математики, який став директором школи. Одним словом – політика дуже небезпечна річ. Втім у неї є й гарна сторона.
Наприклад, перманентні вибори до різних органів влади дають можливість заробітку тим молодим людям, які ще не визначились із професійними уподобаннями. Скільки випускників гуманітарних факультетів заробили свої перші гроші саме у передвиборних штабах! А скільки приємних романтичних спогадів залишається після нічної мандрівки незнайомим районом, де ти заблукав, розклеюючи агітаційні плакати! Вибори – це путівка в велике життя, і без політики молодість сотень тисяч юнаків та дівчат була б не такою яскравою та веселою.

Саме на веселощах я й хотів би зупинитись. Політика – це поле на якому виросли такі талановиті художники як Борис Єфімов, Кукринікси, Херлуф Бідструп, Метью Прітчет та багато сотень інших. Політична карикатура, та взагалі карикатура, може й не є окремим видом мистецтва, але її вплив на формування людини та її естетичного почуття важко недооцінити. За своїм внеском в розвиток людства політична карикатура може бути порівнянна з драмами Шекспіра, романами Достоєвського, фільмами Чапліна, піснями Білана (хто сказав, що внесок буває лише позитивним?)

And finally making long story short...

Це з The Economist, June 28th -July 4th , p 48. Підзаголовок статті: Gordon Brown's failure to speak to voters in a language they understand has undone him










Нажаль я не знайшов прізвища художника. Може через редакційну політику The Economist, в якому статті не підписані, (адже: The Economist is different from other publications not only because it offers a broad international perspective but also because it has no bylines. It is written anonymously, because it is a paper whose collective voice and personality matter more than the identities of individual journalists. This ensures a continuity of tradition and view which few other publications have matched), а може через власну неуважність.

А це – з іншого боку Атлантики.

Send a JibJab Sendables® eCard Today!

Немає коментарів: