Травневі канікули. День перший. Київ Краков

Джерело: Краков

Здійснилась заповітна мрія - я виїхав у відпустку. В перший раз за останні два роки. Не певен, що моєї наполегливості вистачить, аби кожного дня писати звіти про побачене, але сьогодні я мав час і натхнення. Отже, день перший - з Київа до Кракова.
І вибачте за граматику. Винний.



Жуляни
Перехід митного кордону в Жулянах - не більше ніж формальність. На відміну від Бориспіля, після митниці пасажири не піддаються шоку від потрапляння до міжнародного аеропорту. Невеликий зал очікування, де не вистачає місць на всіх пасажирів, кафе, що не працює, та магазин ДютіФрі. Одним словом - повільний ранковий Київ, а не міжнародний транспортний хаб. І це, як не дивно, приємно )
Порадів кількості айПадів, компьютерів та і-рідерів у пасажирів.

Літак.
Як виявилось, місце у салоні у вікна можна було отримати без застосування ліктів, зубів та нечесних прийомчиків, яким навчився ще у другому класі. Кожен міг зайняти місце яке йому було до вподоби. Дуже гарно.
Перед вильотом стюардеси інструктували пасажирів, щодо пасків безпеки, аварійних виходів та кисневих масок. Вразила синхронність їх рухів і дуже сумні обличчя. Так приблизно виглядають діти, коли їх змушують читати на память вірші.
Згори місто виглядає як іграшкове - це не метафора, так воно і є. Але найбільше мені сподобались літати над хмарами )
Коли літак торкнувся землі, пасажири зааплодували. Досі не розумію чому ) Здається, так робиться в голлівудських фільмах, коли пілот всупереч тайфуну, банді террористів та внутрішнім конфліктам всередині себе та літака, безпечно приземлюється на визначену смугу. Втім, я трохи задрімав, то ж, можливо щось пропустив.

Дорога на Краків та Польща а-пріорі (до досвіду).
Образ незнайомої країни склдається, в тому числі, з її мистецтва. То мені відомо про Польщу? Тут знімають авторське, а отже невеселе кіно. Виїхавши в автобусі з Катовиць, я не зловив себе, що не можу згадати жодної польської комедії. Бойовики - будь ласка, драми - можна, чорнуха - ще й яка. Література також не дуже весела - Конрад це не привід для сміху, а після Сєнекевича хочеться на кожний неправильний погляд відповідати вогнем і мечем. Коротше кажучи, з аеропорту я вийшо трохи замисленним та зосередженним.
Не певен, що моє відчуття суттєво змінилось за останні сім годин - потрібно більше часу, аби скласти думку про незнайому країну та місто. Але тут вже розцвіли каштани, є шикарний парк біля старого міста і тут неймовірно красиво. Здається, тут не зовсім так погано, як це виглядає у польському кіно )
Водій маршрутки, що мала привезти нас з аеропорту до Кракова, не підготувався до візити українських гостей. Тому сів в машину без дрібних грошей. І коли мої колеги туристи (та я) почали пропонувати йому великі купюри він розгублено кивав головою, і попросив зачекати. Завів машину і поїхав роблячи коло навколо стянки перед аеропортом. Спочатку я подумав, що це він так розгортається. Але коли він зробив друге коло, у мене закрались певні підозри. На третьму колі, водій зупинився поруч з клерком своєї автокомпанії. Виявилось, що водій чекав коли зявиться клерк, аби попросити його розбити великі купюри (стояти на зупинці - задорого). Але у клерка не виявилось дрібних грошей. Ми накрутили ще три кола, поки клерк розбив гроші.
Головне враження від дороги з аеропорту до Кракова - зелено! Зелено-зелено-зелено-зелено! Зелено! Свято весни? Буяння зеленого. Якби не березки - це була б справжня уявна Ірландія. Зелена трава, листя на деревах тут, на деревах там, і на деревах десь біля горизонту.
"Якщо подивитись ліворуч, ваше око милуватимуть доглянуті будиночки з охайними газонами. Якщо подивитись ліворуч - ваше око милуватимуть доглянуті різнокольорові будиночки".
По дорозі з Катовиць до Кракова безліч будинків була прикрашена портретами Карола Войтили, польскими прапорами та прапорами Ватикану. 1го травня, тобто сьогодні, папа Бенедикт 16 затвердив беатифікацію папи Івана Павла ІІ, і через це в усій Польщі національне свято. Це звичайно, не одруження принца Гаррі, але непогана альтернатива. Кількість прапорів настільки велика, що під кінець дня вони почали трохи набридати. Втім, причина, цілком можливо полягає в моїй втомі, а не в польському патріотизмі.
Я оселився в готелі під гордою і цілком виправданною назвою "Рояль". Висока стеля, гвинтові сходи, ліпнина на стелі. Дуже гарне місце.
Одразу після душу, та невеликої розпаковки я відправився мандрувати. Напевно, гуляти самому незнайомим містом не назвеш дуже веселою справою. Але з іншого боку - це ж так цікаво гуляти, загубитись та знайтись в чужому місті.
Центр міста справляє дивне враження. Неймовірна кількість справді красивих будинків, двориків та церков. Але все це - в не дуже гарному стані. Таке враження, що Краків - парк з казки про Красуню та Чудовисько. Трохи капремонту, реставрації та в деяких місцях пройтись мокрою ганчіркою та пил зняти - казкове місто. Цікаво, чи всі колишні столиці мають такий вигляд. З іншого боку - приголомшлива кількість кафе, ресторанів, кафешек, забігайливок з кількістю столиків від 50 до 2 з 1/4. І неймовірний парк (аллея) навколо Вавелю. І чарівні трамваї. І велосипеди які можна брати напрокат (наступного разу обовязково скористаюсь).
Фото спробую викласти сьогодні, але не гарантую. Підйом о шостій ранку, перетин кордону і прогулянка - це зрештою відпустка, а не просто відпочинок.