четвер, 3 травня 2012 р.

Портрет продавця в газеті або Втеча від стереотипів.

Назви на кшталт “Високе мистецтво продажу”, “57 (як варіант - 1001, 64, 8, 36,8) секретів успішних продаж”, “Стратегія продажів для самураїв” завжди викликали у мене напади роздратування та скепсису, незалежно від того, яким інформаційно-просвітницьким явищам вони належали. Ці напади були настільки серйозними, що завадили мені відвідати хоча б одну лекцію з теорії та практики продажів, чи прочитати принаймні 5 сторінок поспіль з однієї книги на цю тематику. Я переконаний, що такі назви – спосіб видати омріяно-бажане за дійсне, і чим романтичнішою є назва книги, тим беззмістовнішою є її суть. А також, що цей напрям у літератури є не дуже витонченим способом продажу повітря (води) в індустріальних масштабах. Продавець – нелегка професія, (одна з найважчих, на мій погляд) і ховати це за красивими назвами означає дурити себе та інших.
Ви скажете, що у будь-якій справі можна знайти романтику, і комерція не виключення, що автори намагаються допомогти своїм читатчам, що так само безвідповідально вчиняли критики Бродського і Пастернака, які ніколи не читали їх поезій, і взагалі, що я знаходжусь у полоні стереотипів. Напевно. Але я намагаюсь з цим боротись.
Саме тому, коли побачив в електронній розсилці Financial Times статтю під назвою “Портрет ідеального продавця” я клікнув на посилання. Дві чверті статті перешкод не виникало, я майже звільнився від упередженнь, аж раптом я перечепився через цей абзац:
„Jim Steele, Salesforce’s chief customer officer, cut his teeth as an IBM salesman. He represents traditional corporate America in the world of Silicon Valley and says that there is no magic to sales, whether you are in the souk, at IBM or at the apex of a modern tech company. But there are two absolute requirements, wherever you are: work hard and be a good listener. “What motivates salespeople is the thrill, the rush, the living on the edge, the idea that they’re going to close the big one. It’s a hero mentality.”
“Героїчна ментальність” продавця?!
”Життя на межі”?
О ні!
І стереотипи знову охопили мене )


Немає коментарів: